Truths - Angry Bear

The truths I’ve found dissolve within perspective’s gin.

The games I play, when done with aims, often end shames.

And how I’ve gone so far away to still be here with the moon.

The light upon the distant hills pretends it’s still.

This city’s men and women move across the roofs.

The laughter from an open window more than hints at teen girls.

The mosque aligns with clouds both pink and gray.

The last reflected light off a building.

What do you see when lights go on?

What is it mixed with the dust?

What is it called as the dark slips on?

What is the darkest of blues?

The daylight ends as the planet spins and space invents the stars to set our

eyes upon.

The light they leaked as long ago as reptiles roamed now finds our

homes, and we see.

The neon whites and the colored lights reflect the hopes of hopeless nights;

and the moon alights — the highest lamp.

Details are left, and silhouettes are

what we get, but we see.

Істини, які я знайшов, розчиняються в джині перспективи.

Ігри, у які я граю, часто закінчуються ганьбою.

І як я пішов так далеко, щоб досі бути тут із місяцем.

Світло на далеких пагорбах вдає, що воно нерухоме.

Чоловіки та жінки цього міста пересуваються по дахах.

Сміх із відчиненого вікна більше ніж натякає на дівчат-підлітків.

Мечеть вирівнюється з рожевими та сірими хмарами.

Останнє відбите світло від будівлі.

Що ви бачите, коли вмикається світло?

Що це змішано з пилом?

Як це називається, як темрява ковзає?

Який найтемніший з блюзів?

Світловий день закінчується, коли планета обертається, а космос винаходить зірки, щоб закласти нас

очі на.

Світло, яке вони просочили, коли блукали рептилії, тепер знаходить нас

будинки, і ми бачимо.

Неонові білі та кольорові вогні відображають надії безнадійних ночей;

і місяць горить — найвищий світильник.

Деталі залишилися, а силуети залишилися

що ми отримуємо, але ми бачимо.