Sinking - Angkor Wat

Sinking in a sea of emptiness, alone

A solitude, an isolation, to living men unknown

Shadows of memories dance across my mind

Just beyond reach with the passing of time

Searching with blinded eyes

For a truth that once was

Feeling so alive

My mortality I deny

Shadows of memories

Dance across my mind

Now totally lost to the ghost of rememberance

No tears can I cry to quench the thirst of suffering

Looking on life as the altar with a saddened familarity

Only now in madness can I see the simplicity

Silence of loneliness roars in my ears

My own heartbeat rhythm I’ve grown to fear

Seven times eternity I’m sentenced this living death

Grief and agony multiply with each and every breath

Blackness of space, vast spave of time

To richness of life, my heart now blind

Memories of the past now torture my mind

Suffering for eternity no rest in dying

On stone ears fall my cries

Shadows of memories dance across my mind

Now barely able to bring me to another time

A time taken as something owed

Looking back I wish I’d chosen a different road

Now totally lost to the ghost of rememeberance

No tears can I cry to quench the thirst of suffering

Each pain-filled moment alone another black

Cross to bear

Silence of loneliness roars in my ears

On stone ears fall my cries

Тонучи в морі порожнечі, на самоті

Самотність, ізольованість, невідома для живих людей

Тіні спогадів танцюють у моєму розумі

Просто недосяжний із плином часу

Шукають із засліпленими очима

За правду, яка колись була

Відчуваю себе таким живим

Свою смертність я заперечую

Тіні спогадів

Танцюй у моїй думці

Тепер повністю втрачений привидом пам’яті

Жодних сліз я не можу заплакати, щоб втамувати спрагу страждання

Дивлячись на життя, як на вівтар, із сумним знайомством

Лише зараз у божевіллі я бачу простоту

Тиша самотності шумить у моїх вухах

Мій власний ритм серцебиття, якого я почав боятися

Сім разів вічність я засуджений на цю живу смерть

Горе й агонія множаться з кожним подихом

Чорнота простору, величезний запас часу

Для багатства життя моє серце зараз сліпе

Спогади про минуле мучать мій розум

Страждання вічності, смерть не має відпочинку

На кам’яні вуха падають мої крики

Тіні спогадів танцюють у моєму розумі

Тепер ледве в змозі перенести мене в інший час

Час, прийнятий як щось заборговане

Озираючись назад, я хотів би, щоб я вибрав іншу дорогу

Тепер повністю втрачений для примари пам’яті

Жодних сліз я не можу заплакати, щоб втамувати спрагу страждання

Кожна мить, наповнена болем, на самоті, інша чорна

Хрест до ведмедя

Тиша самотності шумить у моїх вухах

На кам’яні вуха падають мої крики