Into Oblivion - AngelMaker

I have this dream where I’m in a field

Flowers and sunlight, a place so surreal

And I can see you standing just out of reach

And as I meet your embrace you always sink beneath

Molded conclusions, forged in our illusions

But when the mind’s still, there is no burden

The hour of my blood runs stale, I let go

Existence opens up its jaws, swallow me whole

At one with peace as I drift ever listlessly

In my dreams I can live for eternity

Can this be my illusion of denial

I am forever dreaming

As I wilt with the wind my reflection is dying within

Longing to rid my body of decay, my blood runs cold

This grip around my neck tightens its hold

(Oh!)

Dive into the gallows of perpetual blackness

Of all the love

Photos and memories, moments of ecstasy, losing my sanity

Now I refrain to the blackest oblivion

As I wither away

Reality is haunting me

This body yearns to be free

Tilting on the verge of sanity

My mind is but calamity

This world will be the death of me

I long to sleep

The clock is ticking

I’m losing hope

I’m at the end of my fucking rope

I’m too tired now with every breath I choke

Into oblivion

I will now float

Dances of this lucid dream are taunting me

Let the river take hold of me

My vision is all but dark as the melody warms my heart

And as my final breathe now leaves my chest

All I feel is weightlessness

And as the icy grip of death warms my soul

Colours and memories begin to flow

To dream forever is a dream in itself

It’s fucking beautiful, come see for yourself

All I know is you’re by my side and now I can breathe

For in a field of flowers I found blissful peace

Мені сниться ця мрія, де я в полі

Квіти та сонячне світло — таке сюрреалістичне місце

І я бачу, як ти стоїш просто поза досяжністю

І коли я зустрічаю твої обійми, ти завжди тонеш під ними

Зліплені висновки, виковані в наших ілюзіях

Але коли розум спокійний, не тягря

Година моєї крові черствіє, я відпускаю

Існування розкриває свої щелепи, поглини мене цілком

У єдині з миром, як я завжди мляво дрейфую

У моїх мріях я можу жити вічність

Чи може це моя ілюзія заперечення

Я вічно мрію

Коли я в’яну разом із вітром, моє відображення вмирає всередині

Прагнучи позбавити своє тіло від гниття, моя кров холодне

Ця хватка навколо моєї шиї міцнішає

(О!)

Пориньте на шибеницю вічної чорноти

З усієї любові

Фотографії та спогади, моменти екстазу, втрати розуму

Тепер я утримуюся до найчорнішого забуття

Як я в’яну

Реальність переслідує мене

Це тіло прагне бути вільним

Нахил на межі розсудливості

Мій розум — лише лихо

Цей світ стане для мене смертю

Я хочу спати

Годинник цокає

я втрачаю надію

Я на кінець мого проклятого мотузки

Я надто втомлююся з кожним вдихом, яким я задихаюся

У забуття

Тепер я буду плавати

Танці цього усвідомленого сну знущаються з мене

Нехай річка оволодіє мною

Моє бачення майже темне, бо мелодія зігріває моє серце

І оскільки мій останній вдих покидає мої груди

Усе, що я відчуваю — це невагомість

І як крижана хватка смерті зігріває мою душу

Кольори та спогади починають текти

Мріяти вічно — це сам по собі мрія

Це страшенно красиво, приходьте переконатися самі

Все, що я знаю, — це ви  поруч і і тепер я можу дихати

Бо в полі квітів я знайшов блаженний спокій