Erinnerung - Angelika Milster, Andrew Lloyd Webber

Mondlicht, schau hinauf in das Mondlicht,

geh ins Land der Erinnrung, auf der mondhellen Bahn.

Und wenn Du dort erfahren hast was Glück wirklich ist,

fängt ein neues Leben an.

Träume, die Erinnrung im Mondlicht.

Lächelnd denk ich an damals, als ich jung war und schön.

Ich glaub damals hab ich gewußt was Glück wirklich ist.

Warum mußte es vergehn?

Ausgebrannte Wirklichkeit,

von kaltem Rauch umgeben.

Doch schon ist wieder eine Nacht vorüber,

der Schleier wird sich heben.

Hoffnung, in mir lebt noch die Hoffnung,

dass ich nicht einfach sterbe, wie die Kerze im Wind.

Wenn es hell wird, wird diese Nacht Erinnerung sein,

und ein neuer Tag beginnt.

Sonne, die durch grünes Laub fällt,

Gleichnis für die Wahrheit.

Die Erinnrung, der die Nacht gehörte,

verblaßt im Licht der Klarheit.

Spür mich, komm zu mir und berühr mich,

nimm von mir die Erinnrung, lös mich aus ihrem Bann.

Komm, berühr mich, und du verstehst, was Glück wirklich ist.

Schau, ein neuer Tag fängt an.

Місячне світло, подивись на місячне світло

йти в країну пам’яті, на місячну доріжку.

І якщо ви там відчули, що таке щастя насправді,

починає нове життя.

Мрії, спогад у місячному світлі.

Я посміхаюся і згадую час, коли я був молодим і красивим.

Здається, тоді я знав, що таке щастя.

Чому це повинно було піти?

вигоріла реальність,

оточений холодним димом.

Але ще одна ніч закінчилася

завіса підніметься.

Надія, надія ще живе в мені,

що я не просто вмираю, як свічка на вітрі.

Коли стане світло, ця ніч залишиться в пам’яті

і починається новий день.

сонце падає крізь зелене листя,

притча за правду.

Пам'ять, яка володіла ніч

згасає у світлі ясності.

Відчуй мене, підійди до мене і доторкнись до мене,

забери з мене пам'ять, звільни мене від її чар.

Доторкнись до мене, і ти зрозумієш, що таке щастя насправді.

Дивіться, новий день починається.