Caricias - Angel D'Agostino, Angel Vargas

La soledad

que me envuelve el corazón,

va encendiendo en mi alma

el fuego de tu amor lejano.

En las brumas de tu olvido

viaja mi ilusión,

gritando tu nombre en vano.

Pero no estás

y en mi cruel desolación

es un fantasma el recuerdo

de lo que se fue…

percibo tu sombra

y mi amor te nombra

pidiéndote aquellas caricias de ayer.

No vendrás…

y sin embargo te espera, mi amor.

Quiero olvidarte y no puedo olvidar

porque sos toda mi ilusión.

No vendrás

y yo esperándote estoy, mi bien,

con la fe del que ama como yo.

Y añora de ti caricias de ayer

anhelante mi buen corazón.

En la ansiedad

de tenerte junto a mí

mis manos en el vacío

te andan buscando,

y en medio de este silencio

atroz mi alma febril,

para sí, te está llamando.

(Merci à François pour cettes paroles)

Самотність

що оточує моє серце,

запалюється в моїй душі

вогонь твого далекого кохання.

В туманах твого забуття

моя ілюзія подорожує,

марно кричати твоє ім'я.

Але ти не залишаєшся

і в моєму жорстокому запустінні

пам'ять - це привид

про те, що пішов...

Я бачу твою тінь

і моя любов називає тебе

прошу тебе тих ласк від вчорашнього дня.

Ти не прийдеш…

і все ж воно чекає на тебе, моя любов.

Я хочу забути тебе і не можу забути

бо ти – моя ілюзія.

Ти не прийдеш

і я чекаю на тебе, моя любов,

з вірою того, хто любить, як я.

І прагне до вас ласк від вчорашнього дня

тужи моє добре серце.

в тривозі

щоб ти був поруч зі мною

мої руки в порожнечі

вони шукають тебе,

і посеред цієї тиші

жахлива моя гарячкова душа,

для себе він кличе вас.

(Merci à François pour cettes paroles)