Мантикора - Andrey Korf

МАНТИКОРА

Слова и музыка: Андрей Корф, 2008 г.

korf

Я расскажу тебе сказку о том, как мальчишка

Нашел себе книгу.

Была эта книжка

Про зверя, которому равного нет.

Мальчик был маленький маг, а у каждого мага

В руках оживает простая бумага —

И зверь из картинки шагнул на паркет.

Ты в этой сказке ни грызть, ни летать и ни жалить

Еще не умеешь нисколько, а жаль, ведь

И когти, и крылья уже хоть куда.

Ты в этой сказке виляешь хвостом скорпиона,

Не зная, что полон чужой скорби он, а В когтях твоих фантику просто беда.

Припев:

Спи, моя мантикора,

Спи, рассвет уже скоро,

Душу мою отпусти с поводка,

Сердцу позволь разорвать свой саван,

Спи, сложи свои крылья,

Спи, ты видишь, укрыл я Когти твои одеялом из нот, (роз, звезд)

Самых печальных и тихих самых…

Я расскажу тебе сказку, как мальчик стал мужем

И львом стал котенок, как горек и дружен

Союз у чудовища и чудака.

Зверь ли хозяина водит, хозяин ди зверя,

Но мир их един, и однажды измерен,

И даже озвучен струной поводка.

Ты в этой сказке учил меня бить наповал, и Летать над пасьянсами хижин, едва ли У смертного мог быть учитель мудрей.

Ты в этой сказке учил меня песть на забытом

Людьми языке, ты ведь знал, ты ведь был там,

Где живы останки людей и зверей…

Припев

Я расскажу тебе сказку про единорога,

Который был чудо, и был недотрога,

Который — дыханье, который — весна.

Я полюбил его, помнишь, так сильно и верно,

Что боги на небе, как воры в таверне,

Шептались о большем за чашей вина.

Ты в этой сказке рубил его когтем и жалом,

И, еле живой, спотыкаясь, бежал он И вновь возвращался по зову костра,

Ты в этой сказке его подпустил на порог лишь

За тем, чтобы ужалить, так будь же ты проклят,

Как проклят и я, твой хозяин и раб.

МАНТИКОРА

Слова та музика: Андрій Корф, 2008р.

korf

Я розповім тобі казку про те, як хлопчик

Знайшов книжку.

Була ця книжка

Про звіра, якому рівного нема.

Хлопчик був маленький маг, а у кожного мага

В руках оживає простий папір

І звір із картинки зробив крок на паркет.

Ти в цій казці не гризти, ні літати і не шкодувати

Ще не вмієш анітрохи, а шкода, адже

І кігті, і крила вже хоч куди.

Ти в цій казці виляєш хвостом скорпіона,

Не знаючи, що сповнений чужої скорботи він, а в кігтях твоїх фантику просто біда.

Приспів:

Спи, моя мантикора,

Спи, світанок вже скоро,

Душу мою відпусти з повідка,

Серцю дозволь розірвати свій саван,

Спи, склади свої крила,

Спи, ти бачиш, прикрив я Кігті твої ковдрою з нот, (троянд, зірок)

Найсумніших і тихих самих…

Я розповім тобі казку, як хлопчик став чоловіком

І левом стало кошеня, як гірке і дружне

Союз у жахливості та чудака.

Звір ли господаря водить, господар ди звіра,

Але світ їх єдиний, і разу виміряний,

І навіть озвучено струною повідця.

Ти в цій казці вчив мене бити наповал, і літати над пасьянсами хатин, навряд чи у смертного міг бути вчитель мудріший.

Ти в цій казці вчив мене пести на забутому

Людьми мовою, ти ведь знав, ти ведь був там,

Де живі останки людей і звірів…

Приспів

Я розповім тобі казку про єдинорога,

Який був диво, і був недоторка,

Який - дихання, який - весна.

Я полюбив його, пам'ятаєш, так сильно і вірно,

Що боги на небі, як злодії в таверні,

Шепталися про велике за чашею вина.

Ти в цій казці рубав його кігтем і жалем,

І, ледве живий, спотикаючись, біг він І знову повертався по зову багаття,

Ти в цій казці його підпустив на поріг лише

За тим, щоб вжалити, так будь ти проклятий,

Як проклятий і я, твій господар і раб.