Come Back Soon - Andrew Peterson

I remember the day of the Tennessee flood

The sound of the scream and the sight of the blood

My son he saw as the animal died

In the jaws of the dog as the river ran by

I said, «Come back soon»

It was there on the page of the book that I read

The boy grew up and the yearling was dead

He stood at the gate with the angel on guard

And wept to the death of his little boy heart

I said, «Come back soon»

Come back soon

We wake in the night in the womb of the world

We beat our fists on the door

We cannot breathe in the sea that swirls

So we groan in this great darkness

For deliverance

Deliverance, o Lord

So I sit on the bench at the bend in the trail

And I can feel in the fall the final exhale

The trees of the field all wring their hands

And the leaves go by like a funeral band

I say, «Come back soon»

Come back soon

We wake in the night in the womb of the world

We beat our fists on the door

We cannot breathe in this sea that swirls

So we groan in this great darkness

Are we alone in this great darkness?

If nature’s red in tooth and in claw

Seems to me that she’s an outlaw

'Cause every death is a question mark

At the end of the book of a beating heart

And the answer’s scrawled on the silent dark

In the dome of the sky in a billion stars

But we cannot read these angel tongues

We cannot stare at the burning sun

And we cannot breathe with these broken lungs

So we kick in the womb and we beg to be born

Deliverance!

Oh, deliverance, o Lord!

Deliverance!

Oh, deliverance, o Lord!

Я пам’ятаю день повені в Теннессі

Звук крику та вид крові

Мій син бачив, як тварина померла

У щелепах собаки, як пробігла річка

Я сказав: «Повертайся швидше»

Це було на сторінці книги, яку я читав

Хлопчик виріс, а однорічник помер

Він стояв біля воріт з ангелом на сторожі

І плакав до смерті свого маленького хлопчика

Я сказав: «Повертайся швидше»

Повертайся скоріше

Ми прокидаємося в ночі в лоні світу

Ми б’ємо кулаками у двері

Ми не можемо вдихнути море, що вихориться

Тож ми стогнемо в цій великій темряві

За визволення

Звільнення, Господи

Тож я сидю на лавці на вигині стежки

І я відчуваю восени останній видих

Усі польові дерева заламують руки

І листя минає, як похоронна група

Я кажу: «Повертайся швидше»

Повертайся скоріше

Ми прокидаємося в ночі в лоні світу

Ми б’ємо кулаками у двері

Ми не можемо вдихнути цим морем, що вихориться

Тож ми стогнемо в цій великій темряві

Чи одні ми в цій великій темряві?

Якщо природа червона в зубах і кігтях

Мені здається, що вона поза законом

Тому що кожна смерть — знак запитання

В кінці книги серця, що б’ється

І відповідь написана на тихій темряві

У куолі неба в мільярді зірок

Але ми не можемо читати ці язики ангелів

Ми не можемо дивитися на пекуче сонце

І ми не можемо дихати цими розбитими легенями

Тож ми вбиваємо в утробу й благаємо народитися

Звільнення!

О, визволення, Господи!

Звільнення!

О, визволення, Господи!