Lloyd Webber: Let Me Finish - Andrew Lloyd Webber, Sarah Brightman

Just what time of night do you call this?

No, I’m not all right.

I’ve said this before but you haven’t heard.

Let me finish, I said let me finish.

(How long did it take before you rung the doorbell?)

Hair’s combed, and your tie’s a little too perfect.

No more alibis, no more stupid lies, what a fool I’ve been!

Let me finish, I said let me finish.

Wait a minute you’ll get your turn, it’s not often I get the chance to talk.

It’s getting harder to hide that I’m no spring chicken.

Forever’s not as long as it used to be.

Never thought I would ever say, keep Manhattan, give me Muswell Hill.

Sick of looking at your fair-off sweaters and your constant sneezing when the

pollens high.

(No I don’t want a drink.) Not yet.

I’ve rehearsed these next lines for ages.

Why do I feel cold?

I suppose it’s nerves.

I don’t need a drink.

It’s not the end of the world if you lose me!

I’ve made up my mind, I think that I have.

I don’t care if the neighbors hear!

You always say us British are too reserved.

I somehow hope that you would tell me You’ve found somebody else, not now.

Let me finish.

You’ll get your chance to call me a child.

I don’t want to hurt you.

Stop screaming.

It hurts when I hurt you.

Face facts, you and I are simply not suited.

I want kids.

You won’t even talk about them.

Please don’t.

I must not be talked into staying.

У який час ночі ви називаєте це?

Ні, у мене не все гаразд.

Я вже говорив це раніше, але ви не чули.

Дозвольте мені закінчити, я сказав, дозвольте мені закінчити.

(Скільки часу минуло, перш ніж ви подзвонили у двері?)

Волосся зачесане, а краватка надто ідеальна.

Немає більше алібі, немає більше дурної брехні, яким же я був дурнем!

Дозвольте мені закінчити, я сказав, дозвольте мені закінчити.

Зачекайте хвилинку, і дійде ваша черга, мені не часто випадає можливість поговорити.

Стає важче приховати, що я не весняна курка.

Назавжди не так довго, як раніше.

Ніколи не думав, що колись скажу: «Збережи Манхеттен, віддай мені Масвелл-Хілл».

Набридло дивитися на твоє вишукане светри та твій постійний чхання під час

пилок високий.

(Ні, я не хочу пити.) Поки що ні.

Ці наступні рядки я репетирував цілу століття.

Чому я відчуваю холод?

Я припускаю, що це нерви.

Мені не потрібен напій.

Це не кінець світу, якщо ти втратиш мене!

Я прийняв рішення, думаю, що вирішив.

Мені байдуже, чи чують сусіди!

Ви завжди кажете, що ми британці занадто стримані.

Я якось сподіваюся, що ти скажеш мені Ти знайшов когось іншого, а не зараз.

Дозвольте мені закінчити.

У вас буде шанс називати мене дитиною.

Я не хочу завдати тобі болю.

Перестань кричати.

Мені боляче, коли я роблю тобі боляче.

Зрозумійте факти, ми з вами просто не підходить.

Я хочу дітей.

Ви навіть не говорите про них.

Будь ласка, не робіть.

Мене не можна вмовляти залишитися.