"Gustave! Gustave!..." - Andrew Lloyd Webber

C: Gustave, Gustave, Gustave.

P: What’s wrong?

C: Gustave!

P: What’s wrong?!

C: He should of been here.

He was meant to be here!

P: It’s that idiot Raoul.

Why, I’ll kill that drunken fool!

That he dare touch

that child.

A child that isn’t his.

Mr. Squelch?!

M: Sir?

P: Seal the portlock, hade each road.

Call in every favor that I’m owed.

I’ll be damned if he leaves this isle!

M: The condition he left here in a carriage, saw with my own eyes, sir.

There was no one with him.

P: Are you quite certain he left here alone?

M: Sir, was there anyone else here backstage?

P: Yes, yes.

Madam Giry, she was here, with her vicious little sneer and that

comment she made.

The ungreatful back biting snake.

She’s been greedious indeed.

She’ll get her’s now guaranteed!

Go now quickly.

Bring her round.

Bring the boy back safe and sound.

Then I’ll tear her limb from limb.

MG: What is the meaning of this?

How dare you meanians handle me in this

fashion.

I command an answer.

P: The boy, woman.

What have you done with him?

MG: The boy?

You think I took the boy?

Why would I do such a thing?

You think I don’t know who he is?

All these years, who has been faithful more

than I?

No one!

P: Giry

MG: All these years, who could you think I’d hurt that child--

P: My patience is running dry--

MG: All these years, I’ve been mother to you and Christine as much as my daughter--

P: Enough!

MG: Do you think I don’t know how it hurts to see one’s child far too off?

P: Gustave, Gustave, Gustave.

F: Sir?

I just passed Meg’s dressing room.

It was empty as a tomb,

but her mirror was smashed all in pieces on the floor.

P: Meg?

MG: oh my god

F: And I saw her down the hall, pulling someone pale and small.

And she looked

all about and then scurried out the door.

MG: God I left her, so distraught.

Please who knows just what she thought.

I’m afraid she’s come undone.

But she won’t hurt him.

Meg would never hurt him.

How could she hurt him?

P: I know where they’ve gone, but we must hurry!

MG: In that crowd?

There are millions of people out there.

C: Gustave!

My poor Gustave.

P: Theres no time to waist

C: Gustave!

(Crowd making noise)

C: Gustave, Gustave!

P: You there, stop!

C: It’s not him.

MG: Meg.

P: I think I see them!

This way!

C: Gustave!

Is that… I’m so sorry.

MG: Meg, please.

P: To the pier!

С: Гюстав, Гюстав, Гюстав.

П: Що не так?

С: Гюстав!

П: Що не так?!

C: Він мав бути тут.

Він сам мав бути тут!

П: Це той ідіот Рауль.

Я вб’ю цього п’яного дурня!

Щоб він наважився торкнутися

та дитина.

Дитина, яка не його.

Містер Шульч?!

М: Сер?

P: Запечатайте шлюз, пройди кожну дорогу.

Закликати до всіх послуг, які мені зобов’язані.

Будь я проклятий, якщо він покине цей острів!

М: Стан, який він поїхав тут у кареті, бачив на власні очі, сер.

З ним нікого не було.

П: Ви впевнені, що він залишився тут сам?

М: Сер, чи був хтось ще тут за лаштунками?

П: Так, так.

Мадам Гірі, вона була тут, зі своїм злісним насмішком і цим

вона зробила коментар.

Невродлива змія, що кусає спину.

Вона справді була жадібною.

Тепер вона отримає свою гарантію!

Швидко йдіть .

Приведи її.

Поверніть хлопчика цілим і здоровим.

Тоді я відірву її кінцівку від кінцівки.

МГ: Який сенс це?

Як ви смієте злитися зі мною в цьому

мода.

Я наказую відповідь.

П: Хлопчик, жінка.

Що ти з ним зробив?

МГ: Хлопчик?

Ти думаєш, я забрав хлопчика?

Навіщо мені так робити?

Ви думаєте, я не знаю, хто він ?

Всі ці роки, хто був вірним більше

ніж я?

Ніхто!

П: Гіри

М.Г.: За всі ці роки, хто б ти міг подумати, що я скривдив цю дитину...

P: Моє терпіння вичерпується...

М.Г.: Усі ці роки я була матір'ю для вас і Крістін так само, як і моя дочка...

П: Досить!

МГ: Ви думаєте, я не знаю, як боляче бачити свою дитину занадто далеко?

П: Гюстав, Гюстав, Гюстав.

Ф: Сер?

Я щойно пройшов повз гардеробну Мег.

Був порожній, як могила,

але її дзеркало було розбито на шматки на підлозі.

П: Мег?

МГ: Боже мій

Ф: І я бачив її в коридорі, яка тягнула за собою когось блідого й маленького.

І вона глянула

все навколо, а потім вибігла за двері.

МГ: Боже, я покинув її, таку збентежену.

Будь ласка, хто знає, що вона думала.

Я боюся, що вона зникла.

Але вона не зашкодить йому.

Мег ніколи не зашкодить йому.

Як вона могла заподіяти йому біль?

П: Я знаю, куди вони поділися, але нам потрібно поспішати!

М. Г.: В тім натовпі?

Там мільйони людей.

С: Гюстав!

Мій бідний Гюстав.

П: Немає часу на талію

С: Гюстав!

(Натовп шумить)

С: Гюстав, Гюстав!

П: Ти там, стоп!

С: Це не він.

МГ: Мег.

П: Здається, я їх бачу!

Сюди!

С: Гюстав!

Це … мені так вибачте.

МГ: Мег, будь ласка.

П: На пристань!