Gus: The Theatre Cat - Andrew Lloyd Webber, New Musical West End Orchestra

Sarah

Gus is the cat at the theatre door

His name, as I ought to have told you before

Is really Asparagus, but that’s a fuss to pronounce

That we usually call him just Gus

His coat’s very shabby, he’s thin as a rake

And he suffers from palsy that makes his paw shake

For he was in his youth quite the smartest of cats

But no longer a terror to mice or to rats

For he isn’t the cat that he was in his prime

Though his name was quite famous, he says, in his time

And whenever he joins his friends at their club

(Which takes place at the back of the neighbouring pub)

He loves to regale them, if someone else pays

With anecdotes drawn from his palmiest days

For he once was a star of the highest degree

He has acted with Irving, he’s acted with Tree

And he likes to relate his success on the halls

Where the gallery once gave him seven cat calls

But his grandest creation as he loves to tell

Was Firefrorefiddle, the fiend of the fell

Sir John

I have played in my time every possible part

And I used to know seventy speeches by heart

I’d extemporize backchat, I knew how to gag

And I knew how to let the cat out of the bag

I knew how to act with my back and my tail

With an hour of rehearsal, I never could fail

I’d a voice that would soften the hardest of hearts

Whether I took the lead, or in character parts

I have sat by the bedside of poor little Nell

When the curfew was rung then I swung on the bell

In the pantomime season, I never fell flat

And I once understudied Dick Whittington’s cat

But my grandest creation, as history will tell

Was Firefrorefiddle, the fiend of the fell

Sarah

Then, if someone will give him a toothful of gin

He will tell how he once played a part in East Lynne

At a Shakespeare performance he once walked on pat

When some actor suggested the need for a cat

Sir John

And I say now these kittens, they do not get trained

As we did in the days when Victoria reigned

They never get drilled in a regular troupe

And they think they are smart just to jump through a hoop

Sarah

And he says as he scratches himself with his claws

Sir John

Well the theatre is certainly not what is was

These modern productions are all very well

But there’s nothing to equal from what I hear tell

That moment of mystery when I made history

As Firefrorefiddle, the fiend of the fell

Сара

Гас — кіт на  дверях театру

Його ім’я, як я му сказати вам раніше

Це справді спаржа, але вимовляти це ваго

Що ми зазвичай називаємо його просто Гасом

Його пальто дуже пошарпане, він тонкий, як граблі

І він страждає від паралічу, від якого тремтить його лапа

Бо в юності він був найрозумнішим із котів

Але більше не страх для мишей чи щурів

Бо він не той кіт, яким був у розквіті сил

Хоча його ім’я було досить відомим, за його словами, свого часу

І щоразу, коли він приєднується до своїх друзів у їхньому клубі

(Відбувається в задній частині сусіднього пабу)

Він любить частувати ними, якщо хтось інший платить

З анекдотами, витягнутими з його найперших днів

Бо колись він був зіркою найвищого рівня

Він зіграв із Ірвінгом, він грав із Трем

І він любить розповідати про свій успіх у залах

Там, де колись галерея дала йому сім котячих дзвінків

Але його найбільше творіння, як він любить розповідати

Був Вогняний Рефідл, диявол падіння

сер Джон

У свій час я грав усі можливі ролі

А я знала напам’ять сімдесят промов

Я б уразив бекчат, я знав, як заткнутися

І я знав, як випустити кота з мішка

Я знав, як діяти зі спиною та хвостом

Через годину репетицій я ніколи не міг підвести

У мене був би голос, який би пом’якшив найжорсткіші серця

Чи я взяв провідну роль, чи в ролях персонажів

Я сидів біля ліжка бідної маленької Нелл

Коли пролунала комендантська година, я замахнувся на дзвінок

У сезон пантоміми я ніколи не впав

І одного разу я недослідив кота Діка Вітінгтона

Але моє найвеличніше творіння, як скаже історія

Був Вогняний Рефідл, диявол падіння

Сара

Тоді, якщо хтось дасть йому зубку джину

Він розповість, як колись грав роль у  East Lynne

На шекспірівській виставі він одного разу ходив по пат

Коли якийсь актор запропонував вам кота

сер Джон

І я кажу, що зараз ці кошенята не навчаються

Як ми робили за часів, коли панувала Вікторія

Їх ніколи не муштрують у звичайній трупі

І вони вважають, що вони розумні, щоб просто перестрибнути через обруч

Сара

І він говорить, як дряпаючи себе кігтями

сер Джон

Театр, звичайно, не те, що був

Ці сучасні виробництва дуже гарні

Але я чую, що розповідають, нічого не схоже

Той момент таємниці, коли я увійшов в історію

Як Firefrerefiddle, диявол впав