Время - Андрей Козловский

Дождь стучит по крышам, что-то говоришь мне -

Ничего не слышу, да что там говорить!

Я имею много - песню и дорогу,

Я устал от дома, значит, время уходить!

Я - ремень потуже, и иду по лужам

От скандала и тоски в такие города,

Где тайга с порога, где одна дорога,

Да и та неведомо, неведомо куда!

Время!

Опадает листва

На ладонь сентября,

И костры догорят,

Все пройдет и вернется, как ветер!

Время!

Не напрасны слова,

Наших песен слова,

Так о чем горевать?

Слышишь, как повсюду пары бьют посуду,

Выясняют, кто здесь главный, - он или она?

В век эмансипаций стоит ли ругаться с ней?

В том, что мы ее боимся, - не ее вина!

Решено, и, значит, ничего не значит,

Больше, чем гитара, больше, чем друзья!

Утюги и шторы, истерики и споры, -

Счастлив будь под звон кастрюли кто-то, но не я!

Не торгуй свободой!

Мимо - дни и годы,

Мимо - реки горные и теплые дожди.

Кровь и слезы в венах!

Разогни колени,

Если ты устал от дома - значит, уходи!

Я - ремень потуже, и иду по лужам

От скандала и тоски в такие города,

Где тайга с порога, где одна дорога,

Да и та неведомо, неведомо куда!

Время, старик, время!..

Дощ стукає по дахах, щось говориш мені

Нічого не чую, та що там казати!

Я маю багато - пісню та дорогу,

Я втомився від дому, значить час йти!

Я - ремінь тугіший, і йду по калюжах

Від скандалу та туги в такі міста,

Де тайга з порога, де одна дорога,

Та й та невідомо, невідомо куди!

Час!

Опадає листя

На долоню вересня,

І вогнища догорять,

Все минеться і повернеться, як вітер!

Час!

Не марні слова,

Наших пісень слова,

Так про що сумувати?

Чуєш, як всюди пари б'ють посуд,

З'ясовують, хто тут головний – він чи вона?

У вік емансипацій варто лаятися з нею?

У тому, що ми її боїмося – не її вина!

Вирішено, і, значить, нічого не означає,

Більше, ніж гітара, більше, ніж друзі!

Праски та штори, істерики та суперечки, -

Щасливий будь під дзвін каструлі хтось, але не я!

Не торгуй волею!

Мимо - дні та роки,

Повз - річки гірські та теплі дощі.

Кров та сльози у венах!

Розігні коліна,

Якщо ти втомився від дому – значить, йди!

Я - ремінь тугіший, і йду по калюжах

Від скандалу та туги в такі міста,

Де тайга з порога, де одна дорога,

Та й та невідомо, невідомо куди!

Час, старий, час!