Снегири - Андрей Козловский

Снегири, снегири, снегири -

Окрыленные дети зимы

На одном языке говорим

Снегири, снегопады и мы,

За окном приполярная мгла,

То ли ночь на дворе, то ли день,

Мир расколот стеклом пополам

На республики, птиц и людей.

За окном приполярная мгла,

То ли ночь на дворе, то ли день,

Мир расколот стеклом пополам

На республики, птиц и людей.

Я не помню, когда я остыл,

Ты не знаешь, когда мне уйти.

Эти черные руки чисты,

А за черные думы - прости.

Посмотри за окно, посмотри,

Не гляди мне в глаза, не гляди,

Это все снегири, снегири,

И один из них бьется в груди.

Посмотри за окно, посмотри,

Не гляди мне в глаза, не гляди,

Это все снегири, снегири,

И один из них бьется в груди.

Снігури, снігурі, снігурі -

Окрилені діти зими

Однією мовою говоримо

Снігури, снігопади і ми,

За вікном приполярна імла,

Чи то ніч на подвір'ї, чи день,

Світ розколотий склом навпіл

На республіки, птахів та людей.

За вікном приполярна імла,

Чи то ніч на подвір'ї, чи день,

Світ розколотий склом навпіл

На республіки, птахів та людей.

Я не пам'ятаю, коли я охолонув,

Ти не знаєш, коли мені втекти.

Ці чорні руки чисті,

А за чорні думи – вибач.

Подивися за вікно, подивися,

Не дивись мені в очі, не дивись,

Це все снігурі, снігурі,

І один із них б'ється у грудях.

Подивися за вікно, подивися,

Не дивись мені в очі, не дивись,

Це все снігурі, снігурі,

І один із них б'ється у грудях.