Колыбельная - Андрей Козловский

Когда-то у меня за спиной были сильные крылья.

Я спешил в те края к тем друзьям, которым я нужен.

А друзья научились летать, и меня позабыли.

И зачем мне эти крылья?

Я сложил их на перо для подушек.

Спать, спать, спать на подушках из крыльев.

Когда-то на быструю лодку я поставил белый парус.

Я боялся опоздать к той далекой, что меня ожидала.

А пришел и увидел, что она от меня отказалась.

И зачем мне этот парус?

Я сшил из него одеяло.

Спать, спать, спать под парусом белым.

Когда-то у меня под ногами росли зеленые травы.

Я бродил по полям, и никто не дышал мне в спину.

А теперь кругом пасутся стада, что слева, что — справа.

Я скосил эти травы, что бы набить соломой перину.

Спать, спать, спать на мягкой перине.

Когда-то давно я набивал карманы камнями,

И любой злобный пес у меня нарывался на сдачу.

Но теперь все злые псы в стальных намордниках, и с поводками.

А камень сгодился на забор с конурою собачьей.

Спать, спать, спать за стеною из камня.

Когда-то давно у меня было все, что было когда-то.

И возможно даже что-то, чего никогда больше не будет.

Я из этого построил свой дом с парой детских кроваток,

В которых сладко дремлют те, кто меня, вероятно, разбудит.

Спят, спят, спят на подушках из крыльев.

Спят, спят, спят под парусом белым.

Спят, спят, спят на мягкой перине.

Спят, спят, спят за стеною из камня.

Колись у мене за спиною були сильні крила.

Я поспішав у краю до тих друзів, яким я потрібен.

А друзі навчилися літати, і мене забули.

І навіщо мені ці крила?

Я склав їх на перо для подушок.

Спати, спати, спати на подушках з крил.

Колись на швидкий човен я поставив біле вітрило.

Я боявся запізнитися до тієї далекої, що мене чекала.

А прийшов і побачив, що вона від мене відмовилася.

І навіщо мені це вітрило?

Я зшив з неї ковдру.

Спати, спати, спати під вітрилом білим.

Колись у мене під ногами росли зелені трави.

Я блукав по полях, і ніхто не дихав мені в спину.

А тепер кругом пасуться стада, що ліворуч, що справа.

Я скосив ці трави, щоб набити соломою перину.

Спати, спати, спати на м'якій перині.

Колись давно я набивав кишені камінням,

І будь-який злісний пес у мене наривався на здачу.

Але тепер усі злі пси в стальних намордниках,і з повідками.

А камінь пригодився на огорож з конурою собачою.

Спати, спати, спати за стіною з каменю.

Колись давно у мене було все, що було колись.

І можливо навіть щось, чого ніколи більше не буде.

Я з цього побудував свій будинок з парою дитячих ліжечок,

У яких солодко сплять ті, хто мене, мабуть, розбудить.

Сплять, сплять, сплять на подушках з крил.

Сплять, сплять, сплять під вітрилом білим.

Сплять, сплять, сплять на м'якій перині.

Сплять, сплять, сплять за стіною з каменю.