Кривляка - Андрей Князев

Ах, кривляка, сколько можно глазки строить мне?

Что за прелести в твоей творятся голове?

Я наблюдаю за тобой, не отрывая глаз,

И я способен, черт возьми, на многое сейчас.

Ну вот и кончилась бутылка красного вина,

Была вторая, поищи, где спряталась она.

Могу немного о себе я в двух словах сказать,

Запомни, детка, я крутой, мне сложно отказать.

О, да!

А за окном залаял пес, он рад со мной дружить,

И в этот миг решила ты мне ужин предложить,

И с любопытством на меня уставилась луна,

И твой слуга, для нас с тобой зажарил кабана.

Предстала ты передо мной в своем вечернем платье,

А я нашел еще одну бутылку под кроватью,

Кабан мясистый, но, увы, немного жестковат

И в этом пьяный твой слуга конечно виноват.

Я ему покажу!

Закончен ужин, плотно сыт я, но чертовски зол,

Слуга-бездельник притащил прожженный мой камзол,

Но твои карие глаза утешили меня,

Слуга откланявшись слинял, не получив ремня.

А ну-ка, детка, крикнул я, веди меня в кровать,

И мы пошли, но тут слуга попался мне опять,

Во двор я вытащил его, за то что он рыгал,

«Не бойся, я его не бил" — подруге я солгал. Он того заслужил!

Ах, кривляка, скільки можна очі будувати мені?

Що за принади у твоїй творяться голові?

Я спостерігаю за тобою, не відриваючи очей,

І я здатний, чорт забирай, на багато зараз.

Ну і ось закінчилася пляшка червоного вина,

Була друга, пошукай, де сховалася вона.

Можу трохи про себе я в двох словах сказати,

Запам'ятай, дитинко, я крутий, мені складно відмовити.

О так!

А за вікном загавкав пес, він радий зі мною дружити,

І ця мить вирішила ти мені вечерю запропонувати,

І з цікавістю на мені втупився місяць,

І твій слуга, для нас із тобою засмажив кабана.

З'явилася ти переді мною у своїй вечірній сукні,

А я знайшов ще одну пляшку під ліжком,

Кабан м'ясистий, але, на жаль, трохи жорсткуватий

І цього п'яний твій слуга звичайно винен.

Я покажу!

Закінчена вечеря, щільно ситий я, але чертовски зол,

Слуга-нероба притягнув пропалений мій камзол,

Але твої карі очі втішили мене,

Слуга відкланявшись злиняв, не отримавши ременя.

А ну, дитино, крикнув я, веди мене в ліжко,

І ми пішли, але тут слуга попався мені знову,

У двор я витягнув його, за те що він ригав,

«Не бійся, я его не бив» подругі я збрехав. Він того заслужив!