Es ist die Zeit - Andreas Gabalier

Wenn der frost die letzten blattl´n von die bamma obahuit

dann hot der herbst des land

dem winter übergebn!

es ist die stille wann der schnee fast lautlos vom himmel obafoit wanns drinnen

gmiatlich wird und drausen bitter koit

a oiter mann der in sein mantel von die lichterkettn schwärmt und seine finger

an a häferl glühwein wärmt

es sind die kinderaugen die leichtn voller hoffnung und vui freit auf a tiaf

verschneite heilige winterzeit

es is es land es san die leit es verlangen nach herzlichkeit

und es miternand in der ruhigen zeit

dann wann die liab und die geborgenheit ganz tief in unser herzen steht dann

wird´s weihnachten wenn des jahr zu ende geht!

an so viel leit geht die stille zeit vorbei aber eigentlich sui des ned sei

das ma denn wahren sinn von weihnachten vergisst.

es is schon sonderboar wann i denk wie es früher war so anfoch und so schen

i was des gibt noch wo durt und do du wirst schon sehn

es is es land es san die leit es verlangen nach herzlichkeit

und es miternand in der ruhigen zeit

dann wann die liab und die geborgenheit ganz tief in unser herzen steht dann

wird´s weihnachten wenn des jahr zu ende geht!

(Dank an Manfred Steinbach für den Text)

Коли заморозки залишають останні листя бамма обахуїт

потім гаряча осінь країни

віддайся зимі!

це тиша, коли сніг майже безшумно злітає з неба всередині

стає доброзичливим і гірким коєм на вулиці

Ойтер, який марує казковими вогнями у своєму пальті та його пальцях

зігрітий кухлем глінтвейну

Це дитячі очі, світлі, сповнені надії, і, можливо, ви готові до тіафу

сніжний святий зимовий час

Це країна, де її люди, відповідальні за неї, просять про сердечність

і це разом у тиху пору

тоді, коли любов і безпека глибоко в наших серцях

коли рік закінчиться, буде Різдво!

тихий час проходить так багато, але насправді sui des ned sei

дівчина забуває справжнє значення Різдва.

Це справді дивно, коли я думаю, як раніше це було таким складним і таким особливим

я що ще там дурт і чи побачиш

Це країна, де її люди, відповідальні за неї, просять про сердечність

і це разом у тиху пору

тоді, коли любов і безпека глибоко в наших серцях

коли рік закінчиться, буде Різдво!

(Дякую Манфреду Штайнбаху за текст)