Heaven by Seven - Anders Osborne

I recall a time, my friend

When nothing seemed to have an end

And time was only something to forget

The grass was so much greener and

The sun always shone warmer then

No rain will ever once again fall so wet

And everything was given to us

We only paid for the down town bus

And i lend myself a buck one time

So i could thank my self for being kind

Oh oooo

Now the world appears to shrink

At least inside our heads, i think

We’re running but we’re never getting no where

We learn to love our own disguise

But not to stop when the soul cries

We’re too busy running so we don’t care

We all want to go to heaven

I hope i make it there by 7 pm

And when we get to paradise

We can toast with jesus christ

Oh oooo

Я пригадую час, мій друже

Коли здавалося, що ніщо не має кінця

І час було лише те, про що можна було забути

Трава була набагато зеленішою

Сонце тоді завжди тепліше світило

Жоден дощ більше ніколи не буде таким мокрим

І все нам дано

Ми оплачували лише міський автобус

І я позичую собі бакс один раз

Тож я міг би подякувати собі за доброту

Ооооо

Тепер світ, здається, зменшується

Принаймні в наших головах, я думаю

Ми бігаємо, але ніколи нікуди не доходимо

Ми вчимося любити власну маскування

Але не зупинятися, коли душа плаче

Ми занадто зайняті бігом, тому нам не байдуже

Ми всі хочемо потрапити в рай

Сподіваюся, я встигну до 7 вечора

І коли ми доберемося до раю

Ми можемо тости з Ісусом Христом

Ооооо