And Nothing Changed Yet - I Am Waiting for You Last Summer

апатия к будням.

то чувство, как будто с температурой в кровати:

скорее хочется вскрыться, нежели что-то менять.

и в каждом сне возвращаешься в лето,

сжимая конверты счастливых билетов.

ты помнишь?

соседи звонили, писали,

просто нас вычернули из расписания,

каждый прохожий смотрел нам вслед.

нас больше в этой реальности нет,

с этой минуты мы просто не существуем.

порой не слышно и голоса/крика,

в пучине любви захлебнувшись в крови.

не каждый получающий письма — счастливый.

а ведь твой голос дрожал так сильно,

не холодно, просто играли мы с нервами,

лимфы сжимая, артерию сонную, просто вдвоём

мы любили летать.

по градусам цельсия мерили сердцебиения,

и милиграммами слёз измеряли тоску.

ТЫ ПРОСТО ПОЙМИ, ЧТО В ДЕПРЕССИИ

БЕЗ ТЕБЯ Я ПРОЖИТЬ НЕ СМОГУ.

просто пойми мою грусть и печаль,

я отчаянно рвался к тебе, в километрах

пролитой крови в асфальте,

часами на пункте или в пустом КПЗ.

Пьеро захлебнулся в стихах или песнях,

а я вспоминаю поцелуи на реверсе.

помни, Мальвина, родные ладони,

ВСПОМИНАЙ ДАЖЕ ПОД ПЕРОГИДРОЛЬЮ.

рыдай больше, Мальвина, и режь руки,

Пьеро спился, повесился в ванной.

твои же локоны сверкали на солнце,

но теперь снимет депрессии чары?

печальные люди слонялись в округе,

пустые глаза открывали нам правду,

в пустых супермаркетах ночью и пьяными,

в поисках только пленящего счастья.

вдаль от людей и поездов, и трамваев,

печальные люди нам песни включали;

любили любить и любимыми были,

но Юра, мы всё тут давно проебали.

тебя звали на вписку, а я болен,

тебе налили виски, а я весь в крОви,

тебя пытались изнасиловать в душе,

а я просто болен и нахуй не нужен.

пиши предсмертные записки в твиттер,

и фото на тамблер залей и рыдай,

забывай про печаль, этот пёрпл дранк

по коленям разлит, но нам нахуй нужна печаль.

Пьеро писал об этом, не вспоминай лихом.

Пьеро спился и умер на Выхино,

в сраной хрущёвке-пятиэтажке,

заведомо знав о трагедии нашей.

рыдай больше, Мальвина, и режь руки,

Пьеро спился, повесился в ванной.

твои же локоны сверкали на солнце,

но кто теперь снимет депрессии чары?

печальные люди слонялись в округе,

пустые глаза открывали нам правду,

в пустых супермаркетах ночью и пьяными,

в поисках только пленящего счастья.

вдаль от людей и поездов, и трамваев,

настанет момент, когда вывалюсь пьяным

из окон на грязный асфальт мостовой,

полумесяцем сломанным, со сломанной судьбой

тебя звали на вписку, а я умер;

тебя любили так сильно, мадам Кюри,

тебе больше не важно ни грамма,

а я стал свидетелем жизни финала, Мальвина

апатія до буднів.

те почуття, ніби з температурою в ліжка:

швидше хочеться розкритися, ніж щось міняти.

і в кожному сні повертаєшся в літо,

стискаючи конверти щасливі квитки.

ти пам'ятаєш?

сусіди дзвонили, писали,

просто нас викреслили з розкладу,

кожен перехожий дивився нам услід.

нас більше в цій реальності немає,

з цієї хвилини ми просто не існуємо.

часом не чути і голосу/крику,

у безодні кохання захлинувшись у крові.

не кожен одержуючий листи — щасливий.

а ведь твій голос тремтів так сильно,

не холодно, просто грали ми з нервами,

лімфи стискаючи, артерію сонну, просто удвох

ми любили літати.

за градусами цельсія міряли серцебиття,

і міліграмами сліз вимірювали тугу.

ТИ Просто зрозумій, що в депресії

БЕЗ ТЕБЕ Я ПРОЖИТИ НЕ ЗМОГУ.

просто зрозумій мій смуток і печаль,

я відчайдушно рвався до тебе, за кілометри

пролитої крові в асфальті,

годинами на пункті або в порожньому КПЗ.

П'єро захлинувся в віршах чи піснях,

а я згадую поцілунки на реверсі.

пам'ятай, Мальвіна, рідні долоні,

ЗГАДАЙ НАВІТЬ ПІД ПЕРЕГІДРОЛЛЮ.

ридай більше, Мальвіна, і ріж руки,

П'єро спився, повісився у ванній.

твої ж локони блищали на сонце,

але тепер зніме депресії чари?

сумні люди тинялися в окрузі,

порожні очі відкривали нам правду,

у порожніх супермаркетах вночі та п'яними,

у пошуках тільки полонить щастя.

вдалину від людей і поїздів, і трамваїв,

сумні люди нам пісні включали;

любили любити і улюбленими були,

але Юро, ми все тут давно проебали.

тебе звали на вписку, а я хворий,

тобі налили віскі, а я весь у крові,

тебе намагалися зґвалтувати в душі,

а я просто хворий і нахуй не потрібний.

пиши передсмертні записки в твіттер,

і фото на тамблер залів та ридай,

забувай про смуток, цей перпл дранк

по колінах розлитий, але нам нахуй потрібна смуток.

П'єро писав про це, не згадуй лихом.

П'єро спився і помер на Вихино,

в сраній хрущовці-п'ятиповерхівці,

свідомо знаючи про трагедію нашої.

ридай більше, Мальвіна, і ріж руки,

П'єро спився, повісився у ванній.

твої ж локони блищали на сонце,

але хто тепер зніме депресії чари?

сумні люди тинялися в окрузі,

порожні очі відкривали нам правду,

у порожніх супермаркетах вночі та п'яними,

у пошуках тільки полонить щастя.

вдалину від людей і поїздів, і трамваїв,

настане момент, коли вивалюся п'яним

з вікон на брудний асфальт бруківки,

півмісяцем зламаним, зі зламаною долею

тебе звали на вписку, а я помер;

тебе любили так сильно, мадам Кюрі,

тобі більше не важливо ні грама,

а я став свідком життя фіналу, Мальвіна