Death in Desire's Masquerade - Ancient Ceremony

Death came to me as Maiden

Death came to me as Beast

Venus smiled at us that eerie Autumn Night

Candlelight Banquet in Victorian Halls enflamed my Love for Her

Even Poet’s passionate Verses were unable to evoke

A true Description of such tremendous Fierceness

Though appearing as sweet Woman

Such a Beauty could not be human

«Art Thou my Destiny?»

Whilst we embraced Moonlight touched Thy soft Lips

Such pale Skin, as white as purest Snow

Wind curled Thy ebony Hair like Vipers on Medusa’s Head

Less the Horror than the Grace turned me almost into Stone

Infected with such idolatrous Shape my deepest Dreams came true

These red magic Eyes, like bleeding Flowers

Made me Slave to Her

Erotic Kisses under whispering Trees

Were my Foretaste of Eden

Melancholia’s Fire burnt in highest Flames

When She told me to leave

«Will Thou be mine again, most sinful of all Demons?»

«Encrimsoned Fullmoon is the Sign

When my Spirit shall cover Thine

At the eldest Oak of the Midnight Forest

I’ll teach Thee Secrets buried in Stone

And by a Force to Man unknown

I shall never be alone!»

With blind Thirst for that doomy Hour

I wandered through my Days like (in) Trances

Tears of Blood stole from Moon’s Eyes and were Omen to me

Bats haunted deep nightly Woods

Whilst we kissed again in fierce Nocturnal Embrace

Love-drunken Slumber led me away from Mortal’s sighing World

«Awake now to face my real Countenance!»

Thus to me spake Azrael in the Robe of godlike Beauty

«Hades sent His loveliest Angel

To grant Thee Expiration divine!»

Death came in Desire’s Masquerade

Смерть прийшла до мене як Діва

Смерть прийшла до мене як Звіра

Венера посміхнулася нам тої моторошної осінньої ночі

Банкет при свічках у вікторіанських залах розпалив мою любов до неї

Навіть пристрасні вірші Поета не змогли викликати

Справжній опис такої величезної лютості

Хоча виглядає як мила жінка

Така красуня не може бути людиною

«Ти моя доля?»

Поки ми обіймали Місячне світло, торкнулися Твоїх ніжних губ

Така бліда шкіра, біла, як найчистіший сніг

Вітер завивав Твоє чорне волосся, як гадюки на голові Медузи

Менший Жах, ніж Благодать, перетворив мене майже на Камінь

Заражений такою ідолопоклонницькою формою, мої найглибші мрії здійснилися

Ці червоні чарівні Очі, як Квіти, що кровоточать

Зробив мене Її рабом

Еротичні поцілунки під шепіт дерев

Були моїм передчуттям Едему

Вогонь Меланхолії горів у найвищому полум’ї

Коли вона сказала мені піти

«Чи будеш ти знову моїм, найгріховніший з усіх демонів?»

«Закований повний місяць — це знак

Коли мій Дух покриє Твого

У найстаршого Дуба Північного лісу

Я навчу Тебе секретам, похованим у камені

І невідомою силою для людини

Я ніколи не буду самотнім!»

Зі сліпою жагою тієї приречної Години

Я блукала своїми Днями, як (в) трансах

Сльози Кров’яні вкрали з Місячних очей і були для мені ознакою

Кажани переслідували глибокі нічні ліси

Поки ми знову поцілувалися у лютих нічних обіймах

Закоханий сон відвів мене від зітхаючого Світу Смертного

«Прокинься зараз, щоб побачити моє справжнє обличчя!»

Так мені говорив Азраель в Роді богоподібної Краси

«Аїд послав Свого найпрекраснішого Ангела

Щоб дати Тобі Божественне закінчення!»

Смерть прийшла в маскараді Бажання