Internal Landscapes - Anathema

And I felt myself going.

I was in a great deal of pain, it was a very

frightening experience, but I began to slip… I just sort of, feel myself going,

and I remember trying to hold on… I’ll be ok, I’ll be ok… And it got to the

point where I just couldn’t… And everything began to just become very quiet.

And I can remember with every ounce of strength I had I wanted to say goodbye

to my wife, it was important to me… And I did, I remember just turning my head,

looking at her and saying… I’m gonna die, goodbye Joan… and I did.

It was then that I experienced… experienced what we call a near death

experience, for me there was nothing near about it, it was there.

It was a total immersion in light, brightness, warmth, peace, security… I did

not have an out-of-body experience, I did not see my body or anyone about me,

I just immediately went into this beautiful bright light.

It’s difficult to describe, matter of fact it’s impossible to describe.

Verbally it cannot be expressed, it’s something which becomes you and you become it… I could say that

I was peace, I was love, I was the brightness… It was part of me…

Goodbye my friend

Love will never end

And I feel like you

And I breathe all truth

Love is the lifebreath of all I see

Love is the truelight inside of me And I know you somehow

As I hold you in my heart

In my heart

There’s a fire in the sky

And I know it’s you

(Senses following me)

There’s a light that’s so bright

And I know it’s you

And I dream like you

And I believe in truth

For I was always there

And I will always be there…

And it’s just so beautiful.

It was eternity.

It’s like… I was always there,

and I will always be there… That my existence on earth was just a very brief

instant.

I could say that I was peace, I was love, I was the brightness… It was part of me…

(Joe Geraci 1981)

І я відчув, що йду.

Я був дуже боляче, це було дуже

страшний досвід, але я почав ковзати... Я якось відчуваю, що іду,

і я пам’ятаю, як намагався втриматися… Я буду добре, я буду добре… І це дійшло до 

момент, коли я просто не міг… І все стало просто тихо.

І я з кожною унцією сили, що мав, хотів попрощатися

для мої дружини це було важливе для мені… І я так зробив, я пам’ятаю, просто повернув голову,

дивлячись на неї і кажучи… я помру, до побачення, Джоан… і я це зробив.

Саме тоді я відчув… пережив те, що ми називаємо майже смерті

досвід, для мене не було нічого близько, це було.

Це було повне занурення у світло, яскравість, тепло, спокій, безпеку…

не маю позатілесного досвіду, я не бачив свого тіла чи нікого про себе,

Я просто одразу потрапив у це прекрасне яскраве світло.

Це важко описати, насправді не описати.

Вербально це не висловити , це те, що стає тобою, і ти ним стаєш… Я могла б сказати, що

Я був миром, я був коханням, я був яскравістю… Це було частиною мене…

Бувай, друже

Любов ніколи не закінчиться

І я відчуваю себе як ти

І я дихаю всією правдою

Любов — це дихання всего, що я бачу

Любов — це справжнє світло в мені  І я якось тебе знаю

Як я тримаю тебе у мому серці

В моєму серці

У небі вогонь

І я знаю, що це ти

(Відчуття слідують за мною)

Є так яскраве світло

І я знаю, що це ти

І я мрію, як ти

І я вірю в правду

Бо я завжди був поруч

І я завжди буду там…

І це просто так красиво.

Це була вічність.

Це ніби... я завжди був поруч,

і я завжди буду там… Що моє існування на землі було дуже коротким

миттєво.

Я могла б сказати, що я був миром, я був коханням, я був яскравістю… Це було частиною мене…

(Джо Герачі, 1981)