Aim Not at the Kingdom High - Anata

Bounds of the kingdom divine

From the horizons of God

The angel beholds our world in flames

And the crowds who rejoice

In both pleasure and pain

Her heart is filled with tears

Heavy as wings of the raven dark

For her father the lord forbade her

To taste the apple

That fell to the ground

For all the pleasures of heaven are shallow

Though eternal

I would trade this for a day

Among the mortals

For just a day

I would sacrifice all that was given to me

My whitest wings, my faith

And my virginity, so take my soul

Blacken my wings and let the gates

Of light be forever closed

Mortals — Open your arms

And greet me with what never was

Given to me

Initiate me into all that was

Hidden from me

My hunger is insatiable, my wish for fire

Is deeper than the skies

And like the fallen angels we will ruin

All that is trying to hold us back

Virgin maidens are to be engaged

In the obligations to those of the damned

And the angel prayed

To ascend in our world

As she was given to the flames

For we are not the children of God

And we aim not at the kingdom high

All that is divine is to be dead

And all that ever was in decline

For shallow are the pleasures of God

And I aim not at the kingdom high

«So give me pain

Teach me to know myself again

For self-denial is the norm

On which all my thoughts

And identity was formed

So show me pain

Fulfill all my dreams

That have been veiled in vain

For my blood and my veins are of sin

And my soul has been sold so show me pain»

Межі Божого царства

З обріїв Божого

Ангел бачить наш світ у вогні

І натовпи, які радіють

І в задоволення, і в біль

Її серце наповнене сльозами

Важкі, як крила ворона, темні

За батька їй пан заборонив

Щоб скуштувати яблуко

Це впало на землю

Бо всі небесні насолоди мілкі

Хоча вічний

Я б проміняв це на день

Серед смертних

Лише на день

Я б пожертвував усім, що мені дано

Мої найбіліші крила, моя віра

І мою невинність, так забери мою душу

Чорні мої крила і пусти ворота

Світла бути назавжди закритим

Смертні — Розкрийте обійми

І привітай мене з тим, чого ніколи не було

Дано мені

Посвяти мене у все, що було

Прихований від мене

Мій голод ненаситний, моє бажання вогню

Це глибше за небо

І, як занепалі ангели, ми знищимо

Усе, що намагається стримати нас

Невинні дівчата мають бути заручені

У зобов’язаннях перед проклятими

І ангел молився

Щоб піднятися в наш світ

Як її віддали вогні

Бо ми не діти Божі

І ми націлені не на високе царство

Все, що божественне — це бути мертвим

І все це колись занепадало

Бо мілкі Божі задоволення

І я націлююсь не до царства високого

«Тож дай мені біль

Навчи мене знову пізнати себе

Бо самозречення — це норма

Про що всі мої думки

І формувалася ідентичність

Тож покажи мені біль

Здійсню всі мої мрії

Це було завуальовано даремно

Бо моя кров і жили мої гріховні

І моя душа була продана, покажи мені біль»