Дождь - Анастасия Максимова

Что ж я надену дождь,

и я пойду к тебе, а ты меня не ждешь.

Да.

я не совсем мечта,

и я совсем не та,

кого ты бережешь.

Спросишь, увидев, -что эти капли?

слезы твои?

девочка.

Нет, засмеюсь я,

ведь это же просто дождь на себя надела я.

Самой красивой и самой счастливой казаться тебе хотела я,

а ты просто двери закрыл предо мной,

сказав: как здесь мокро от дождя.

А потом бежала я, не помнила куда,

сгорая от стыда.

И. с себя срывала дождь,

но оставалась всеж вся мокрая от слез.

А люди спросили,

что это капли дрожат на тебе?

Девочка.

Я засмеялась ведь это же просто дождь на себя надела я.

Самой красивой и самой счастливой казаться Ему хотела я,

А Он просто двери закрыл предо мной,

сказав: как здесь мокро от дождя.

Что ж я надену дождь.

И я пойду к тебе.

А ты и не поймешь.

Чтож.

Я надену дождь.

И я приду к тебе.

А ты и не поймешь.

Що ж я надягну дощ,

і я піду до тебе, атимене не чекаєш.

Так.

я не зовсім мрія,

і я зовсім не та,

кого ти бережеш.

Запитаєш, побачивши, що ці краплі?

сльози твої?

дівчинка.

Ні, засміюся я,

адже це ж просто дощ на себе надягла я.

Найкрасивішою і найщасливішою здаватися тобі хотіла я,

а ти просто двері зачинив переді мною,

сказавши: як тут мокро від дощу.

А потім бігла я, не пам'ятала куди,

згоряючи від сорому.

І. із себе зривала дощ,

але залишалась всеж вся мокра від сліз.

А люди запитали,

що це краплі тремтять на тебе?

Дівчина.

Адже я засміялася це просто дощ на себе надягла я.

Найкрасивішою і найщасливішою йому хотіла я,

А Він просто двері зачинив переді мною,

сказавши: як тут мокро від дощу.

Що ж я надягну дощ.

І я піду до тебе.

А ти і не зрозумієш.

Що ж.

Я надягну дощ.

І я прийду до тебе.

А ти і не зрозумієш.