Narciso - Anastasio

Volevo scrivere un pezzo che

Mi mancano le forze, svengo

Per poi guardarci con gli occhi infossati

Di chi condivide un segreto tremendo

E tu, donna di cocci rotti

Donna di antichi tesori sepolti

Che piangi catrame tutti le notti

E vieni a cercarmi nei miei ricordi

Vorrei guardarti lontano negli occhi

E li vorrei profondi come pozzi bui

Al punto tale che ci smetto di cercare il mio riflesso dentro

Non voglio finire come Narciso

Annegato del mio riflesso, ammaliato del mio riflesso

Ammalato dal mio riflesso, ma

A volte se sono felice, eh

Mi scappa lo sguardo dagli occhi e fa tutto da se

Vola lontano, eh, vola lontano

Ti è mai accaduto di stare seduto

E di mettere il muto nella tua mente?

L’impatto di accorgerti a un tratto

Di stare soltanto ad un passo dal niente

Riperdere i sensi e trovarne di nuovi

Partire dal cielo e trovarsi a milioni di metri sott’acqua

Steso sul fondo, sento il rimbombo di suoni d’ovatta

Poi, qualcuno mi tocca la spalla, mi ruba la calma

Domanda: «A che pensi?»

(A che pensi?)

A che penso?

Non penso, pensare è da fessi

Almeno prima che lo chiedessi

Pensavo al nulla ed al tutto, sapessi

Un silenzio sottile, senza alcun fine, senza interessi

Vorrei guardare te come fisso il vuoto

E fuori il terremoto, mi scuote ma non mi sveglia

Ci prova, ma non mi muovo

Vorrei urlare il mio nome per ore

Fino a lasciare soltanto il rumore

Svuotarlo di senso, svuotarmi di senso

A volte se sono felice, eh

Mi scappa lo sguardo dagli occhi e fa tutto da se

Vola lontano, eh, vola lontano

A volte se sono felice, eh

Mi scappa lo sguardo dagli occhi e fa tutto da se

Vola lontano, eh, vola lontano

Я хотів написати такий твір

Мені бракує сил, я знепритомнію

Щоб потім дивитися на нас запалими очима

Хто ділиться страшною таємницею

А ти, жінко розбитих осколків

Жінка стародавніх закопаних скарбів

Що ти щовечора плачеш смолою

І прийди і знайди мене в моїх спогадах

Я хотів би дивитися в твої очі далеко

І я б хотів, щоб вони були глибокими, як темні криниці

До того, що я перестаю шукати своє відображення всередині

Я не хочу бути таким, як Нарцис

Утоплений своїм відображенням, зачарований своїм відображенням

Хворо від мого відображення, але

Іноді, якщо я щасливий, га

Погляд спливає з моїх очей і робить все сам

Летіти, га, відлітати

Ви коли-небудь сиділи

І вкласти німого в свій розум?

Вплив раптово помітити

Бути лише за крок від нічого

Відновіть свої почуття та знайдіть нові

Починаючи з неба і перебуваючи на мільйонах метрів під водою

Лежачи на дні, я чую гуркіт ватних звуків

Потім хтось торкається мого плеча, краде мій спокій

Запитання: «Про що ти думаєш?»

(Про що ти думаєш?)

про що я думаю?

Я не думаю, що думати дурно

Принаймні до того, як я запитав

Знаєш, я думав ні про що і про все

Тонка тиша, без жодної мети, без інтересу

Я хотів би дивитися на тебе, як я дивлюся в простір

А поза землетрусом мене трясе, але не будить

Він намагається, але я не рухаюся

Я хотів би годинами кричати своє ім’я

Поки залишиться тільки шум

Звільнити це від сенсу, очистити себе від сенсу

Іноді, якщо я щасливий, га

Погляд спливає з моїх очей і робить все сам

Летіти, га, відлітати

Іноді, якщо я щасливий, га

Погляд спливає з моїх очей і робить все сам

Летіти, га, відлітати