Autunno - Anastasio, Bowland

Tramonta presto e cadono le foglie

Cadono le case, cadono le nuvole

Yao

Scendetemi di dosso 'mo

Datemi aria che altrimenti non mi ossido

Io bevo aceto e mangio tossico

Cammino sui tizzoni respirando nel monossido e mi intossico

E qualcosa da dire ce l’ho

Ma col cazzo che do il buon esempio

Porto un sacrificio nel tempio del flow

Suoni di un nuovo linguaggio, lacero il velo del tempo

Ed inverto il flusso dei fiumi ed il soffio del vento

Padre mi svegli se svengo, è denso 'sto fumo d’incenso

Sento un rumore di sparo ed inalo un profumo d’immenso

Vedo bianco, un getto di vapore caldo che brucia negli occhi ma soffoca il

pianto

Fiato spezzato, lingua secca e sangue rappreso

Lo scheletro fuori dal feretro della carne

Cullato dalle braccia stanche

Dell’uomo senza volto che canterà lento le sue ninna nanne

Particelle nelle cellule si muovono sui tempi segreti

Sui quali ballano stelle e libellule

Il valzer folle che muove le folle

Stacca le foglie, accorcia le ore

E dona il fiore alle calendule

La falce del verso che miete un prato che è sempre lo stesso

Colpi di scure, invano su un ceppo indefesso

E c'è uno strato denso che ricopre il mondo

Dai, giochiamo a chi fa il fosso più profondo

Giochiamo a chi fa il fosso più profondo

Tramonta presto

Cadono le foglie

Cadono le case

Cadono le nuvole

Tramonta presto

Cadono le foglie

Cadono le case

Cadono le nuvole

Tramonta presto

Cadono le foglie

Cadono le case

Cadono le nuvole

Tramonta presto

Cadono le foglie

Cadono le case

Cadono le nuvole

Osservo il sole che scompare tra le onde

Il cielo sanguina e si allungano le ombre

Io vivo di calore quando il giorno muore

Getto un amo dietro l’orizzonte a ripescare il sole

Forse un giorno smetterò di contare i rintocchi

Niente giorni, niente notti, niente borse sotto agli occhi

E le lancette, smetteranno di inseguirsi e verranno a patti

E forse gli attimi saranno fissi, congelati

Si ghiacceranno i prati ed i fiumi e gli abissi

I prati ed i fiumi e gli abissi

I prati, i fiumi gli abissi

Рано сідає і опадає листя

Падають будинки, падають хмари

Яо

Відійди від мене

Дайте мені повітря, щоб інакше я не окислювався

Я п'ю оцет і їм токсичний

Я ходжу по вугіллям, дихаючи чадним газом, і п’янію

І мені є що сказати

Але я подав гарний приклад

Я приношу жертву в храмі потоку

Звучить нова мова, я рву завісу часу

І я перевертаю течію річок і вітер

Отче, розбуди мене, якщо я знепритомнію, цей кадильний дим густий

Я чую звук стрілянини і вдихаю величезний аромат

Я бачу білий, струмінь гарячої пари, що горить в очах, але душить

плакати

Порушення дихання, сухий язик і застигла кров

Скелет з труни з плоті

Заколисаний втомленими руками

Про безликого чоловіка, який повільно співатиме свої колискові

Частинки в клітинах рухаються в таємний час

На якому танцюють зірки і бабки

Шалений вальс, який зворушує натовп

Видаліть листя, скоротіть години

І подаруйте квітка чорнобривцям

Коса вірша, що жне галявину, що завжди однакова

Удари сокири, даремно об невтомний пень

І є щільний шар, що покриває світ

Давай, пограємо, хто зробить найглибший рів

Давайте пограємо, хто робить найглибший рів

Зав’язується рано

Листя опадає

Падають будинки

Хмари падають

Зав’язується рано

Листя опадає

Падають будинки

Хмари падають

Зав’язується рано

Листя опадає

Падають будинки

Хмари падають

Зав’язується рано

Листя опадає

Падають будинки

Хмари падають

Я дивлюся, як сонце зникає в хвилях

Небо кровоточить, а тіні подовжуються

Я живу в спеку, коли день вмирає

Я кидаю гачок за горизонт, щоб виловити сонце

Можливо, колись я перестану рахувати куранти

Ні днів, ні ночей, ні мішків під очима

І руки перестануть ганятися один за одним і помиряться

І, можливо, моменти закріпляться, заморожені

Замерзнуть і луги, і річки, і прірви

Луки і річки, і прірви

Луки, річки, прірви