Carvão - Ana Carolina

Surgiu como um clarão

Um raio me cortando a escuridão

E veio me puxando pela mão

Por onde não imaginei seguir

Me fez sentir tão bem, como ninguém

E eu fui me enganando sem sentir

E fui abrindo portas sem sair

Sonhando às cegas, sem dormir

Não sei quem é você…

O amor em seu carvão

Foi me queimando em brasa no colchão

E me partiu em tantas pelo chão

Me colocou diante de um leão

O amor me consumiu, depois sumiu

E eu até perguntei, mas ninguém viu

E fui fechando o rosto sem sentir

E mesmo atenta, sem me distrair

Não sei quem é você…

No espelho da ilusão

Se retocou pra outra traição

Tentou abrir as flores do perdão

Mas bati minha raiva no portão

E não mais me procure sem razão

Me deixa aqui e solta a minha mão

E fui fechando o tempo, sem chover

Fui fechando os meus olhos pra esquecer

Quem é você…

Quem é você…

Quem é você… você…

Це прийшло як спалах

Блискавка, що прорізає темряву

І прийшов, тягнучи мене за руку

Куди я не думав йти

Це змусило мене почуватися так добре, як ніхто інший

І мене обдурили без відчуття

І я відкрив двері, не виходячи

Мріють наосліп, не сплять

Я не знаю хто ти…

Любов у вашому вугіллі

Воно обпікало мене на вугіллі на матраці

І це розбило мене так багато по підлозі

Постав мене перед левом

Любов поглинула мене, а потім зникла

І я навіть питав, але ніхто не бачив

І я закрив обличчя без відчуття

І навіть уважний, не відволікаючи мене

Я не знаю хто ти…

У дзеркалі ілюзії

Відретушований для чергової зради

Спробував розкрити квіти прощення

Але я вдарив свій гнів у ворота

І не шукай мене більше без причини

Залиш мене тут і відпусти мою руку

І я закривав час, без дощу

Я заплющив очі, щоб забути

Хто ти…

Хто ти…

Хто ти... ти...