Where Death Seems To Dwell - Amon Amarth

Through a dark and desolate valley he walks

Pale, flickering fires light the way

Along an ice cold river lies his path

The sky is of darkest grey

A cold wind pierce through his bones

And the sharp rocks cut his feet

His clothes and skin are ripped by thorns

His eyes appear to bleed"

The land is dead and dry

The water is poisonous

Unknown creatures howling to the sky

Blood chilling and ravenous

The air is thick and dense

A smell of rotting flesh

Every breath is like one thousand knives

Cutting through his chest

Black birds of prey circle the sky

He hears the shadows moan

He sees pale faces pass him by

But he walkds this path alone

Darkness fills his heart with chilling fear

A nameless fear he cannot quell

How did he ever end up here?

This place where death seems to dwell

He repeats the question in his weary mind

The riddle gives him no rest

Yet he knows the answer deep inside

He’s been touched by the chill of death

Enchating voices urge him on

Though he wants to turn around

They sing to him with soothing words

A chilling, frightening sound

A cold blue ligh shimmer ahead

Where a mountain reaches for the sky

Nidafjell, mountain of the dead

Terrifying it’s might

He approach the gates

His heart is cold

He understands all to well

She awaits him

The truth unfolds

He’s been sent to Nifelhel

Через темну й безлюдну долину він іде

Бліді, мерехтливі вогні освітлюють дорогу

Уздовж крижаної річки лежить його шлях

Небо натемнішого сірого кольору

Холодний вітер пронизує його кістки

І гострі скелі порізали йому ноги

Його одяг і шкіра роздерті колючками

Його очі кровоточать"

Земля мертва й суха

Вода отруйна

Невідомі створіння виють до неба

Кров ледь ледь і ненажерливий

Повітря густе й щільне

Запах гнилого м’яса

Кожен подих — як тисяча ножів

Розрізає груди

Чорні хижі птахи кружляють небо

Він чує, як тіні стогнуть

Він бачить, як бліді обличчя проходять повз нього

Але він йде цим шляхом сам

Темрява наповнює його серце холодним страхом

Безіменний страх, який він не може вгамувати

Як він опинився тут?

Це місце, де, здається, живе смерть

Він повторює запитання у своєму втомленому розумі

Загадка не дає йому спокою

Але він знає відповідь глибоко всередині

Його торкнувся холодок смерті

Чарівні голоси спонукають його

Хоча він хоче розвернутися

Вони співають йому заспокійливими словами

Страшний, страшний звук

Попереду мерехтить холодне блакитне світло

Там, де гора тягнеться до неба

Нідаф’єль, гора мертвих

Жахливо, що це можливо

Він наближається до воріт

Його серце холодне

Він все добре розуміє

Вона його чекає

Правда розкривається

Його відправили в Ніфельхель