Midnight Sun -

what went down on the side of the road?

What i saw at the edge of the see.

Only those elements time cannot wear,

And they follow.

What seeped out throught the cracks in time,

What sucks out the color in me?

What awaits beyond infinity?

Beyond and to all time i stand.

What blew in with the great gale?

What weighed down the falling leaves?

What came forth from the remains?

What has always lived and gone unseen?

What has caused the night to fall?

Who speaks of eternity?

Who awakes to night eternally?

Beyond and to all time i stand.

De profundis clamavi (baudelaire)

O my sole love, i pray thee pity me From out this dark gulf where my poor heart lies,

A baren world hemmed in by leaden skies

Where horror flies at night, and blasphemy.

For half the year the sickly sun is seen,

The other half thick night lies on the land,

A country bleaker than the polar strand;

No beasts, no brooks, nor any shred of green.

There never was a horror which surpassed

This icy sun’s cold cruelty, and this vast

Night like primeval chaos;

would i were

Like the dumb brutes, who in a secret lair

Lie wrapt in stupid slumber for a space…

Time creeps at so burdensome a pace.

що впало на узбіччя?

Що я бачив на краю моря.

Тільки ті елементи, що час не може носити,

І вони слідують.

Що просочилося крізь щілини часу,

Що висмоктує в мені колір?

Що чекає за нескінченністю?

Поза межами і назавжди я стою.

Що вдарило з великою бурею?

Чим обтяжило опале листя?

Що вийшло з останків?

Що завжди жило і не було видно?

Що спричинило настання ночі?

Хто говорить про вічність?

Хто прокидається до вічної ночі?

Поза межами і назавжди я стою.

De profundis clamavi (Бодлер)

О моя єдина любов, я благаю тебе, пожалій мене З цієї темної безодні, де лежить моє бідне серце,

Безлюдний світ, обрамлений свинцевим небом

Де вночі літає жах і богохульство.

Півроку бачиться хворе сонце,

Інша половина густої ночі лежить на землі,

Країна, більш похмура, ніж полярна смуга;

Ні звірів, ні струмків, ні крихти зелені.

Ніколи не було жаху, який перевершив би

Холодна жорстокість цього крижаного сонця, і ця величезна

Ніч, як первісний хаос;

я б був

Як тупі звірі, які в таємному лігві

Лежати, загорнувшись у дурну дрімоту для простору…

Час повзе з такою обтяжливою швидкістю.