Prometheus -

From the Dawn of Mankind, in the bleakness of night

From the formless and void, of his birth

A journey, a struggle, endless in time

To attain understanding and strength

The fire of will, Prometheus gave

So they, as gods, could create and destroy

A light on the path, of prosperity

From archaic void, to an ending unknown

Within mankind’s hand, the greatest of power

To consume and to reign upon earth

But restraint he disdained, consequence ignored

In blind search of truth, wisdom was lost

Formed from the earth, from whence given life

Bestowed with the fire of gods

Heedless of presage, resolved to defy

The cause of this mortal design

As civilization reaches its end

From origin, primordial, to the status of gods

The fire of power, burns in their minds

For their creation, an agony of suicide

For the gift of fire, a consequence of torment

Bound to knowledge, to suffer its wrath

For the knowing negates, the innocent mind

As clear sight is gained, darkness consumes

З зорі людства, у похмурі ночі

З безформного й порожнього його народження

Подорож, боротьба, нескінченна в часі

Щоб досягти розуміння та сили

Вогонь волі, дав Прометей

Тож вони, як боги, могли створювати й руйнувати

Світло на шляху, процвітання

Від архаїчної пустоти до невідомого кінця

В руках людства — найбільша сила

Споживати й царювати на землі

Але стриманістю він зневажав, а наслідки ігнорував

У сліпих пошуках істини мудрість була втрачена

Утворений із землі, звідки дано життя

Дарований вогнем богів

Не зважаючи на передвістя, вирішивши кинути виклик

Причина цієї смертної конструкції

Коли цивілізація досягає свого кінця

Від походження, споконвічності, до статусу богів

Вогонь сили горить у їхніх головах

За їх створення — агонія самогубства

За дар вогню, наслідок мук

Зв’язаний до знання, витерпіти його гнів

Бо знання заперечує, невинний розум

У міру того, як досягається ясний зір, темрява поглинає