Become the Fear -

Burned and consumed, like ashen memories

Pale and undone, distant seems the world

Like freezing arctic wind, the blade of loss cuts through

To find myself again, I cannot comprehend

To walk this road

The path of desolation

Far from the sun

Cold isolation

Abandoned here

In silent apathy

By all those, once so endeared

To understand, I must become the fear

To prevail, I must become the enemy

To reclaim dominion

Surrender to defeat

To rise to elation, I must fall

Into despair

Crushed by the weight of an impending

Failure I endeavor in vain toward the fading sun

Paralyzed in this aphotic void

My strength it is lost, in the absence of light

Before my eyes, as if frozen in time

The rise and fall of everything once defined

To acquiesce to the arms of negation

Denial at once my comfort and my shame

The dark that once seemed so false, so distant

Now engulfs every aspect of my sight

The understanding lies entwined with all I fear

I am the enemy

I am the light

Accept that forever, is a mere perception

Relative to our own minds

Every moment elapsed

Is an eternity

In the shadow of our fleeting time

Those once beloved

Will fade to dust

Nothing sacred, cannot be undone

To overcome

Is to embrace our fear

To forge ahead, and walk alone

Reclaim desire, to see the unknown

Abandon time, erase eternity

Strength is attained by the fire of yearning

The path to acceptance is a journey without end

Згоріли й згоріли, як попелясті спогади

Світ блідий і невимушений, далекий здається

Як морозний арктичний вітер, лезо втрат прорізає нас

Щоб знову знайти себе, я не можу зрозуміти

Щоб йти цією дорогою

Шлях спустошення

Далеко від сонця

Холодна ізоляція

Покинутий тут

У тихій апатії

Усі вони, колись так улюблені

Щоб зрозуміти, я повинен стати страхом

Щоб перемогти, я повинен стати ворогом

Щоб повернути панування

Здатися для поразки

Щоб піднятися до піднесення, я повинен впасти

У розпач

Роздавлений вагою наближення

Невдача Я марно намагаюся назустріч згасаючому сонцю

Паралізований у цій афотичній порожнечі

Моя сила втрачається за відсутності світла

Перед моїми очима, ніби завмерли в часі

Підйом і падіння все, що колись визначено

Щоб погодитися на заперечення

Відмовтеся від мого комфорту й сорому

Темрява, яка колись здавалася такою фальшивою, такою далекою

Тепер охоплює всі аспекти мого зору

Розуміння пов’язане з усім, чого я боюся

Я ворог

Я — світло

Прийміть це назавжди, це просте сприйняття

Відносно нашого власного розуму

Минула кожна мить

Це вічність

У тіні нашого швидкоплинного часу

Ті колись кохані

Зникне в пил

Нічого святого не можна скасувати

Подолати

Це обійняти наш страх

Щоб йти вперед і йти на самоті

Відновити бажання, побачити невідоме

Покинь час, зітри вічність

Сила досягається вогнем туги

Шлях до прийняття — подорож без кінця