Abschied - Amewu, Phase

Nichts bleibt wie es ist

Auch wenn es manchmal so scheint

Die Schritte der Veränderung

Sind oft langsam und klein

Menschen ziehen durch die Welt

Und kommen dann wieder Heim

Und auch nach langen Reisen scheint

Auch oft fast nichts anders zu sein

So geht alles seinen Gang

Und man lebt vor sich hin

Macht sich Sorgen um Verluste

Oder zählt den Gewinn

Und immer wieder sind Leute dabei

Die dich schon ganz lang begleiten

Fast schon selbstverständlich

Dass sie da sind könnte man meinen

Deine Freunde, die Familie

Oder den Mensch, den du liebst

Und viele die du nicht oft triffst

Doch dich freust wenn du sie siehst

Einige die dir zwar was bedeuten

Aber mit denen du Streit hast

Manchmal halt ich an und frag mich

Wie lang geht es so weiter

Dann verdränge ich den Gedanken wieder

Zu den ganzen anderen ängstlichen Gedanken rüber

Als ich noch ein Kind war

Hielt es mich oft wach

Und auch wenn ich froh bin

Dass es das jetzt nicht mehr macht

Hab ich manchmal Angst davor

Dass es mich plötzlich kalt erwischt

Und die Welt mir ins Gedächtnis ruft

Dass nichts bleibt so wie es ist

Wie viele sind noch da und wie viele sind gegangen?

Leb in Frieden mit denen die du liebst, hilf ihnen wo du kannst

Wenn die Reise nah ist, dann weich nicht von ihrer Seite

Und reist einer ohne Abschied dann begleite ihn im Geiste

Wie viele sind noch da und wie viele sind gegangen?

Leb in Frieden mit denen die du liebst, hilf ihnen wo du kannst

Wenn die Reise nah ist, dann weich nicht von ihrer Seite

Und reist eine ohne Abschied dann begleite sie im Geiste

Ende März 2010 — ich kann den Tag noch genau sehen

Gestiken, Lichter, all die Gesichter

All deine Blicke — immer noch sichtbar

Sie sagen irgendwann wird die Wut in dir vergehen

Und in vielen vielen Jahren wirst du nichts mehr davon sehen

Das sind leider nur Phrasen, die sie dir sagen, weil sie dich tragen

Wollen aber nicht können, weil sie nicht sehen, wie es dir geht

Die Last deiner Worte auf meinen Schultern zu schwer

Die Erinnerung an dein Lachen, Wodkapullen zu leeren

Ich schieße mich ab, wieder am Schnaps

Wieder bei Nacht, draußen

Bilder von dir du bist nicht hier

Wort auf Papier, laufend

Ich gucke noch heute bei Facebook nach Texten

Nach irgendwelchen Bedeutungen, die in deinen Worten versteckt

Sind, aber nicht sind, klar war ich blind, sah nur das Kind

Gefahr in dir drin, Wahrheit zerrinnt, Jahre dahin, Zahnrad im Wind

Und du hast mir vorgelesen, nachts aus einem Kinderbuch

Du hast mein Hirn beruhigt — heut färbt es sich in blinde Wut

Du hast mich angeschrieben, angecalled, angeskyped, telefoniert

Ich hab dich weggedrückt und weggeschoben

Weggehalten und ignoriert

Und als du dich entschlossen hast zu gehen schrieb ich Diplom

Und als du mich gebraucht hast sagt ich keinen…

Wie viele sind noch da und wie viele sind gegangen?

Leb in Frieden mit denen die du liebst, hilf ihnen wo du kannst

Wenn die Reise nah ist, dann weich nicht von ihrer Seite

Und reist einer ohne Abschied dann begleite ihn im Geiste

Wie viele sind noch da und wie viele sind gegangen?

Leb in Frieden mit denen die du liebst, hilf ihnen wo du kannst

Wenn die Reise nah ist, dann weich nicht von ihrer Seite

Und reist eine ohne Abschied dann begleite sie im Geiste

Viele meinen wir sind frei, und all die Zwänge halten uns nicht mehr fest

Sobald der Atem stoppt und das Leuchten unseren Blick verlässt

Ich denke, dass jeder selbst entscheidet, was ihn danach erwartet

Ob er in himmlische Reiche eintritt oder rein gar nichts da ist

Ob er die Feuer der Höllen sieht oder das kalte Schwarz des Hades

Illusionen der Wahrheit bei denen alles und gar nichts wahr ist

Ob man an der Erde festhängt, oder die Sphäre wechselt

Oder mit Absicht da bleibt, weil man ne Aufgabe hat und das Herz nicht weg will

Ob man vergisst, erinnert, zerbricht und wimmert und weiter leidet

Oder das Licht erblickt und mit dem Blick dann weiter schreitet

Und während ich am Leben bin und dabei den Tod beschreibe

Frag ich mich, gibt es so vieles, das die beiden unterscheidet

Ніщо не залишається як є

Навіть якщо іноді так здається

Кроки змін

Часто бувають повільними і дрібними

Люди рухаються по всьому світу

А потім повернутися додому

І навіть після далеких подорожей сяє

Також часто бути майже нічим іншим

Так все йде

А ти живеш сам

Турбується про втрати

Або підрахувати прибуток

І там завжди є люди

що з тобою вже давно

Майже як само собою зрозуміло

Можна подумати, що вони там

ваші друзі, сім'я

Або людина, яку ви любите

І багатьох ви не часто зустрічаєте

Але ви будете щасливі, коли побачите їх

Деякі, які щось значать для вас

Але з ким у вас сварка

Іноді зупиняюсь і дивуюся

Скільки це буде тривати так

Тоді я знову відштовхую цю думку

До всіх інших тривожних думок

Коли я був дитиною

Це не давало мені спати

І навіть якщо я щасливий

Що воно більше так не робить

Іноді я цього боюся

Що мене раптом застудило

І світ нагадує мені

Що ніщо не залишається таким, як є

Скільки залишилося, а скільки пішли?

Живіть у мирі з тими, кого любите, допомагайте їм, де можете

Коли подорож близька, не відходь від неї

А якщо хтось їде, не попрощавшись, то супроводжуйте його духом

Скільки залишилося, а скільки пішли?

Живіть у мирі з тими, кого любите, допомагайте їм, де можете

Коли подорож близька, не відходь від неї

А якщо хтось подорожує, не попрощавшись, то супроводжуйте її духом

Кінець березня 2010 року — я все ще чітко бачу день

Жести, світло, всі обличчя

Усі ваші погляди — все ще видно

Кажуть, колись гнів у вас зникне

І через багато-багато років ви більше цього не побачите

На жаль, це лише фрази, які вони вам говорять, тому що несуть вас

Але вони не хочуть мати можливості, тому що не бачать, як у вас справи

Тягар твоїх слів на моїх плечах занадто важкий

Пам'ять про твій сміх, спорожнення горілки

Я стріляю в себе, назад на шнапс

Знову вночі, надворі

Фотографії з тобою, тебе тут немає

слово на папері, триває

Я й досі перевіряю тексти пісень у Facebook

Для будь-яких значень, прихованих у ваших словах

Є, але не є, звісно я був сліпий, тільки бачила дитину

Небезпека всередині вас, правда згасає, роки минули, крутиться на вітрі

А ти читаєш мені вночі з дитячої книжки

Ти заспокоїв мій мозок — сьогодні він перетворюється на сліпу лють

Ви писали мені, дзвонили, писали по скайпу, телефонували

Я вас відштовхнув і відштовхнув

Тримали подалі та ігнорували

І коли ти вирішив піти, я написав диплом

І коли ти потрібен мені, я нічого не сказав...

Скільки залишилося, а скільки пішли?

Живіть у мирі з тими, кого любите, допомагайте їм, де можете

Коли подорож близька, не відходь від неї

А якщо хтось їде, не попрощавшись, то супроводжуйте його духом

Скільки залишилося, а скільки пішли?

Живіть у мирі з тими, кого любите, допомагайте їм, де можете

Коли подорож близька, не відходь від неї

А якщо хтось подорожує, не попрощавшись, то супроводжуйте її духом

Багато хто думає, що ми вільні, і всі обмеження більше не сковують нас

Як тільки дихання зупиняється і сяйво покидає наш погляд

Я думаю, що кожен сам вирішує, чого чекати потім

Незалежно від того, чи потрапить воно в райські царства, чи немає взагалі нічого

Чи бачить він пекельний вогонь, чи холодну чорноту Аїду

Ілюзії правди, де все і ніщо є правдою

Незалежно від того, чи ви застрягли на землі, чи змінюєте сфери

Або залишитися там навмисне, тому що у вас є робота і ваше серце не хоче йти

Чи хтось забуває, пам’ятає, ламається і скиглить і продовжує страждати

Або подивіться на світло, а потім рухайтеся далі своїм поглядом

І поки я живий описую смерть

Цікаво, чи є так багато, що відрізняє їх