Cold Emptiness - Amederia

Having forgotten about autumn we rush into winter and get drown in cold

emptiness,

having closed the hand over the warmth of our souls.

for a moment we recall (call in mind) the scraps of lies and bitterness of loss.

and death then has taken our souls

and we have understood there is no way back…

why can’t we get nor in paradise nor in hell???

that’s because we are the other ones

we are ghosts, running into the darkness …

They remember only the night and the road.

And ahead — ahead is only death…

And no, that’s not frightening, that’s not the end of the jorney

There’s no need to cry, this won’t help,

Because the tears are the moans of the soul, that will kill you soon…

But the life could be so beautiful,

Could be as sweet as taste of blood for a vampire,

But we have choosen our way ourselves, and again and again we follow the road

into the night

And once again, having forgotten about autumn and winter, we get drowned into

the darkness of the ages

(Merci à Ahmed pour cettes paroles)

Забувши про осінь, ми мчимося в зиму і потопаємо в холоді

порожнеча,

зімкнувши руку над теплом наших душ.

на мить ми пригадуємо (пригадуємо) уривки брехні та гіркоти втрати.

і смерть тоді забрала наші душі

і ми зрозуміли, що нема дороги назад…

чому ми не можемо потрапити ні в рай, ні в пекло???

це тому, що ми інші

ми привиди, що біжить у темряву…

Пам’ятають лише ніч і дорогу.

А попереду — попереду — лише смерть…

І ні, це не лякає, це ще не кінець подорожі

Не потрібно плакати, це не допоможе,

Бо сльози — це стогони душі, які скоро вб’ють вас…

Але життя може бути таким прекрасним,

Може бути таким солодким, як смак крові для вампіра,

Але ми самі вибрали свій шлях і знову і знову йдемо дорогою

в ніч

І знову, забувши про осінь і зиму, ми тонемо

темрява віків

(Merci à Ahmed pour cettes paroles)