He Sleeps in a Grove - Amberian Dawn

Cold breeze blows in a misty grove

Making dying leaves

Fall on the Forgotten one

Sleeping in a frost-covered ground

Waiting for someone to find his lonely grave

And so did winter come over the grove

With beautiful, pure white snow

Covering all the tracks of struggle and fight

Of an ending life

In a grove sleeping

Silently sighing

Lonely, forgotten this wandering soul

Coldness is creeping

Only one sleeping

In the grove covered with cold winter snow

Northern winter in darkness and cold

Makes the icy tears spring in his lonely soul

Sitting next to his own frozen corpse

He wishes he could rest and haunt no more

After the winter came a blooming spring

White wood anemones within

Where his body rested, flowers turned red

As if marking his bloodstained bed

In a grove sleeping

Silently sighing

Lonely, forgotten this wandering soul

Coldness is creeping

Only one sleeping

In the grove covered with cold winter snow

In a grove sleeping

Silently sighing

Lonely, forgotten this wandering soul

Coldness is creeping

Only one sleeping

In the grove covered with cold winter snow

У туманному гаю дме холодний вітерець

Виготовлення відмираючого листя

Упасти на Забутого

Спати на вкритій інеєм землі

Чекаючи, поки хтось знайде його самотню могилу

І так над гаєм прийшла зима

З прекрасним, чистим білим снігом

Покриття всіх слідів боротьби та боротьби

Про закінчення життя

У гаю спить

Мовчки зітхаючи

Самотня, забута ця мандрівна душа

Наступає холод

Спить лише один

У гаю, вкритому холодним зимовим снігом

Північна зима в темряві й холоді

Змушує крижані сльози текти в його самотній душі

Сидить біля власного замерзлого трупа

Він бажав би відпочити й більше не переслідуватись

Після зими прийшла квітуча весна

Білі деревні анемони всередині

Там, де спочивало його тіло, червоніли квіти

Ніби позначає своє закривавлене ліжко

У гаю спить

Мовчки зітхаючи

Самотня, забута ця мандрівна душа

Наступає холод

Спить лише один

У гаю, вкритому холодним зимовим снігом

У гаю спить

Мовчки зітхаючи

Самотня, забута ця мандрівна душа

Наступає холод

Спить лише один

У гаю, вкритому холодним зимовим снігом