Их носить земля устала - Амбер

На заре позабытых эпох, когда мир был ещё молодым,

На Земле средь людей жил великий народ — гордых витязей племя.

Только стало угодно судьбе честь Меча на гроши разменять

И оставить нам о них лишь память,

Только мифы о них говорят.

То ли их уже носить земля устала,

То ли стали нужней там, за Краем.

Тех, кого когда-то воинами звали,

Принимала земля сырая.

Перестала на солнце сиять сталь доспехов и тысяч клинков,

Уходили, эпоху с собой унося, провожало их Время.

На закате истлевших веков завершили последний поход.

С той поры хранит седая Вечность только эхо затихших шагов.

То ли их уже носить земля устала,…

Старый миф словно лопнул по швам — и Безумие хлынуло в мир,

И, танцуя на прахе убитых богов, строит новую веру.

Честь и Доблесть уже не в цене.

И мечей не рождает Металл,

И Металл звучал совсем иначе, нынче стал он лишь звоном монет.

То ли их уже носить земля устала,…

На зорі забутих епох, коли світ був ще молодим,

На Землі серед людей жив великий народ — гордих витязів племені.

Тільки завгодно долі честь Меча на гроші розміняти

І залишити нам про них лише пам'ять,

Тільки міфи про них говорять.

Чи їх вже носити земля втомилася,

Чи стали потрібнішими там, за Краєм.

Тих, кого колись воїнами звали,

Приймала земля сира.

Перестала на сонце сяяти сталь обладунків і тисяч клинків,

Йшли, епоху з собою несучи, проводжало їх Час.

Наприкінці зітлілих століть завершили останній похід.

З того часу зберігає сива Вічність тільки луна затихлих кроків.

То их вже носити земля втомилася,...

Старий міф ніби лопнув по швам — і Безумство ринуло в світ,

І, танцюючи на праху вбитих богів, будує нову віру.

Честь і доблесть вже не в ціні.

І мечей не роджує Метал,

І Металл звучав зовсім інакше, нині став він лише брязкотом монет.

То их вже носити земля втомилася,...