Céu da Minha Rua - Amalia

No céu da minha rua

Da Alfama não chama

Nem prende as intenções

Às vezes nem a lua

Lá mora, embora

Lá chegue em seus clarões

Mutilados a telhados

Que se abraçam fraternais

E o céu da minha rua

A lua, recua

Limita-se aos beirais

Com Alfama céu não rima

Porque sempre o céu é pouco

Quando olhamos lá pra cima

Mas o céu não nega o troco

Cá embaixo a quem se estima

Vai daí ser voz corrente

Que na Alfama toda a gente

Traz o céu no coração

É feliz por natureza

Ninguém pede mais riqueza

Que saúde, amor e pão!

В небі моєї вулиці

З Alfama не дзвонить

Це не затримує наміри

Іноді навіть не місяць

Хоча там живе

Приходять у ваших спалахах

Понівечені на дахах

Ті братські обійми

І небо моєї вулиці

Місяць, відступає

обмежується карнизом

З Alfama небеса не римуються

Бо неба завжди мало

Коли ми дивимось туди вгору

Але небо не заперечує змін

Нижче кого шанують

Буде поточний голос

Це в Алфамі всі люди

Принеси небо у своє серце

щасливий від природи

Більшого багатства ніхто не просить

Яке здоров’я, любов і хліб!