Потеряла утром я одну серёжку - Алёна Петровская

Потеряла утром я одну сережку.

Говорил он мне: «Лебедь белая»,

Гладил мою ручку, целовал мне ножку.

А я поверила.

Улетели сани его расписные

Утром от моего терема.

Обещал он горы, горы золотые.

А я поверила.

Возьму карты в руки да и погадаю:

Кину на столе карты веером.

Карты мне гадали,

Про любовь мне врали.

А я поверила.

Потеряла утром я одну сережку

С сине-лазоревым камушком.

Гладил мою ручку, целовал мне ножку.

А я не замужем.

Перепутал он мне пути-дороги.

Повернули вспять воды веснами.

Мне теперь идти прямо от порога.

От зимы идти мне до осени.

© Светлана Ковалева.

Втратила вранці я одну сережку.

Говорив він мені: «Лебідь біла»,

Гладив мою ручку, цілував мені ніжку.

А я повірила.

Полетіли сани його розписні

Вранці від мого терема.

Обіцяв він гори, гори золоті.

А я повірила.

Візьму карти в руки та і погадаю:

Кину на столі карти віялом.

Карти мені гадали,

Про кохання мені брехали.

А я повірила.

Втратила вранці я одну сережку

З сино-блакитним камінцем.

Гладив мою ручку, цілував мені ніжку.

А я не одружена.

Переплутав він мені шляху-дороги.

Повернули назад води навесні.

Мені тепер іти прямо від порога.

Від зими йти мені до осені.

© Світлана Ковальова.