Mountain Queen - Alquin

Mountain Queen.

Somewhere up the mountain, stretching out his furcate arms to chase the

sparrows from the sky, there lived a treeman, waiting for someone to take his

place, but no one ever passes by.

Waving with his leaves of gold and green, whispering endless letters to his

Mountain Queen, but no one ever reached that heart of stone, she’s so alone.

Slumbering mountain maiden, watch her as a golden sunset.

Suddenly sets her tops on fire.

She wears an antfly apron abd honey-dew abd fragant flowers are filling Thomas

with desire.

Somewhere underneath that chasmic skin morning goblins waiting till the day

begins.

But no one will reach that heart of stone, she’s so alone.

But when I’m in youre cradle, you are so good to me, yes you are.

All my stresses will sooon be fadin' away.

And the things you do to me make me feel it’s good to be beack, good to be back

home.

Come to my house tomorrow and I’ll show you the morning glory.

Walk the velvet valleys with your love, so fair.

The sun creeps up the chalkhill.

Placid stand the planetrees rising on forever, in the sky so bright.

Take your time and join me and I’ll tell you an endless story.

Rest your head beside me in that fadin' light.

I have seen them come and go again.

Fierce and gentle.

Stack bodies in my skin till they pine away and the new life begins.

Years of waiting made me wise and blind.

Rain of ages, drained and tranquillized my mind.

Oh, you should have seen how the orange meets green.

How the orange meets green.

How the orange meets green.

How the orange meets green…

Гірська королева.

Десь на горі, простягаючи роздвоєні руки, переслідуючи

горобці з неба, жив деревна людина, чекаючи, поки хтось візьме свого

місця, але ніхто ніколи не проходить повз.

Розмахуючи своїм золотим і зеленим листям, шепочучи йому нескінченні листи

Королева гор, але ніхто ніколи не досяг цього кам’яного серця, вона така самотня.

Спляча гірська діва, дивись на неї, як золотий захід сонця.

Несподівано підпалює її вершини.

Вона носить фартух від мурашок і медову росу та ароматні квіти, які наповнюють Томаса

з бажанням.

Десь під цією безоднею шкірою ранкові гобліни чекають дня

починається.

Але ніхто не досягне цього кам’яного серця, вона така самотня.

Але коли я лежав у твоїй колисці, ти такий добрий до мене, так.

Весь мій стрес незабаром зникне.

І те, що ти робиш зі мною, змушує мене відчувати, що добре бути біком, добре повернутись

додому.

Завтра приходьте до мого дому, і я покажу вам іпомею.

Пройдіться оксамитовими долинами зі своєю любов’ю, так чесно.

Сонце повзе на крейду.

Спокійно стоять планети, що піднімаються вічно, на небі таке яскраве.

Не поспішайте і приєднуйтесь до мене, і я розповім вам нескінченну історію.

Поклади свою голову поруч зі мною в це згасаюче світло.

Я бачив, як вони приходять і йдуть знову.

Жорстокий і ніжний.

Складайте тіла в моїй шкірі, поки вони не зникнуть і не почнеться нове життя.

Роки очікування зробили мене мудрим і сліпим.

Дощ віків, висушив і заспокоїв мій розум.

О, ви повинні були побачити, як апельсин зустрічається з зеленим.

Як апельсин зустрічається з зеленим.

Як апельсин зустрічається з зеленим.

Як апельсин зустрічається з зеленим...