Ночка Луговая - Алла Иошпе, Стахан Рахимов

Месяц спрятался за рощей,

Спят речные берега.

Хороши июльской ночкой

Сенокосные луга!

Только я не виновата,

Что потеряно кольцо,

Что ладони пахнут мятой

Да ромашковой пыльцой.

Два цветочка лепестками

Зацепились у виска.

Я оставлю их на память

От любимого дружка.

В небе вспыхнула зарница,

Над рекой туман поплыл.

И уж время расходиться,

Да расстаться нету сил.

Пусть подружки не ругают,

Никакой вины здесь нет –

Слишком рано над лугами

Загорается рассвет.

Да и мало ль так бывает,

Что не спим мы до утра…

Ах ты, ночка луговая,

Сенокосная пора.

Місяць сховався за гаєм,

Сплять річкові береги.

Гарні липневою нічкою

Сінокісні луки!

Тільки я не винна,

Що втрачене кільце,

Що долоні пахнуть м'ятою

Та ромашковим пилком.

Дві квіточки пелюстками

Зачепилися біля скроні.

Я залишу їх на згадку

Від коханого дружка.

У небі спалахнула блискавка,

Над річкою туман поплив.

І вже час розходитися,

Та розлучитися нема сил.

Нехай подружки не лають,

Жодної провини тут немає –

Надто рано над луками

Зайнявся світанок.

Та й мало так буває,

Що не спимо ми до ранку.

Ах ти, нічка лугова,

Сінокісна пора.