All Fall Down - Electric Light Orchestra, Electric Light Orchestra Part 2

What can you tell me, of the perfect man.

What can you tell me, now I don’t quite understand.

We lose our grip, we glide and stall.

Some things come easy, some don’t come at all.

We chip away at the perfect man.

What can you show me, now I don’t quite understand.

Eye to eye nothing left to say

But will you really throw it all away.

We trip, we stumble, and we all fall down.

Things go wrong, though are strong.

We slip, we fumble, and we all fall down

Round and round, we all fall down.

Sometime…

No matter how we try to keep things straight.

It makes no difference, while we cause our fate.

We burn our candle unaware.

While on our knees we cry in prayer.

We trip, we stumble, and we all fall down.

Pain wont last, this too shall pass.

We slip, we fumble, and we all fall down

Round and round, time and time, again.

But ahhhh,

If it’s so simple then explain to me.

How pain is so close to ecstasy.

How change can make you feel so free.

Ahhhh,

If we were meant to be such perfect fools.

Then why do we always break the rules,

Crashing through life’s scenery.

We trip, we stumble, and we all fall down.

Angry cries and desperate lies.

We slip, we fumble, and we all fall down

Hearts to mend, sun comes up again.

Що ви можете мені сказати про ідеального чоловіка.

Що ви можете мені сказати, тепер я не зовсім розумію.

Ми втрачаємо хватку, ковзаємо й зупиняємося.

Деякі речі даються легко, інші – ні.

Ми збираємо ідеального чоловіка.

Що ви можете мені показати, тепер я не зовсім розумію.

Очі в очі не залишилося нічого сказати

Але чи справді ви все це викинете.

Ми спотикаємося, спотикаємося, і всі падають.

Справи йдуть не так, але дуже сильно.

Ми ковзнемося, намацуємо, і всі падають

Кругом, ми всі падаємо.

Якось…

Незалежно від того, як ми намагаємося утримати все чітко.

Це не має жодної різниці, поки ми спричиняємо свою долю.

Ми спалюємо нашу свічку, не помічаючи.

Стоячи на колінах, ми плачемо в молитві.

Ми спотикаємося, спотикаємося, і всі падають.

Біль не триватиме, це теж пройде.

Ми ковзнемося, намацуємо, і всі падають

Кругом і знову, знову і знову.

Але ахххх,

Якщо це так просто, то поясніть мені.

Наскільки біль так наближений до екстазу.

Як зміни можуть змусити вас почуватися вільними.

Ааааа,

Якби ми саме бути такими ідеальними дурнями.

Тоді чому ми завжди порушуємо правила,

Пробиваючись крізь життєві пейзажі.

Ми спотикаємося, спотикаємося, і всі падають.

Злі крики і відчайдушна брехня.

Ми ковзнемося, намацуємо, і всі падають

Серця, щоб виправити, сонце знову сходить.