Priimki džiaugsmą iš manųjų rankų - Алина Орлова

Priimki džiaugsmą iš manųjų rankų —

Truputį korio ir truputį saulės,

Kaip mums įsakė Persefonės bitės.

Neprirakintos valties neatriši,

Švelnių šešėlio žingsnių neišgirsi,

Būties tamsybėj siaubo neįveiksi.

Mums lieka pabučiavimai — pūkuoti,

Vieninteliai, tarytum mažos bitės,

Kurios numiršta, skrisdamos iš lizdo.

Jos perveria skaidrių naktų tankynę,

Jų tėviškė — tamsus Taigeto miškas,

Jų penas — laikas, liepžiedžiai ir mėtos.

Štai atšiauri, džiaugsminga mano duoklė,

Sausi karoliai, nebegyvos bitės —

Jų kūnuose medus pavirto saule.

1920

(перевод Томаса Венцловы)

Візьми радість з моїх рук -

Трохи сот і трохи сонця,

Як наказали нам бджоли Персефони.

Неприв'язаний човен розв'язаний,

Ти не почуєш тихих кроків тіні,

Ви не зможете подолати жахи темряви буття.

Нам залишаються поцілунки - пухнасті,

Єдині люблять маленьких бджіл

Які гинуть, вилітаючи з гнізда.

Вони пробиваються крізь хащі гірок,

Їхня батьківщина - темний ліс Тайгет,

Їхній корм — час, липа та м’ята.

Ось моя сувора, радісна данина,

Висушені намиста, мертві бджоли -

У їхніх тілах мед перетворився на сонце.

1920 рік

(Перевод Томаса Венцлови)