We Don't Eat - Alice Kristiansen

If this is redemption, why do I bother at all

There’s nothing to mention, and nothing has changed

Still I’d rather be working at something, than praying for the rain

So I wander on, 'til someone else is saved

I moved to the coast, under a mountain

Swam in the ocean, slept on my own

At dawn I would watch the sun cut ribbons through the bay

I’d remember all the things my mother wrote

That we don’t eat until your father’s at the table

We don’t drink until the devil’s turned to dust

Never once has any man I’ve met been able to love

So if I were you, I’d have a little trust

Two thousand years, I’ve been in that water

Two thousand years, sunk like a stone

Desperately reaching for nets

That the fishermen have thrown

Trying to find, a little bit of hope

Me I was holding, all of my secrets soft and hid

Pages were folded, then there was nothing at all

So if in the future I might need myself a savior

I’ll remember what was written on that wall

That we don’t eat until your father’s at the table

We don’t drink until the devil’s turned to dust

Never once has any man I’ve met been able to love

So if I were you, I’d have a little trust

Am I an honest man, and true?

Have I been good to you at all?

Oh, I’m so tired of playing these games

We’d just be running down

The same old lines, the same old stories of

Breathless trains and worn down glories

Houses burning, worlds that turn on their own

So we don’t eat until your father’s at the table

We don’t drink until the devil’s turned to dust

Never once has any man I’ve met been able to love

So if I were you my friend, I’d learn to have just a little bit of trust

Якщо це викуп, то навіщо мені взагалі турбуватися

Немає про що згадувати, і нічого не змінилося

І все ж я вважаю за краще над чимось працювати, ніж молитися про дощ

Тож я блукаю далі, поки хтось інший не врятований

Я переїхав на  узбережжя, під гору

Купався в океані, спав сам

На світанку я дивився, як сонце розрізає стрічки через затоку

Я пам’ятаю все, що написала моя мама

Що ми не їмо, доки твій батько за столом

Ми не п’ємо, поки диявол не перетвориться на порох

Жодного чоловіка, якого я зустрічав, ніколи не можна було покохати

Тож на твоєму місці я б трохи довіряв

Дві тисячі років я був у цій воді

Дві тисячі років, потонув, як камінь

Відчайдушно тягнеться до сіток

Що рибалки кинули

Спроба знайти, трошки надії

Мене я тримав, усі мої таємниці м’які та приховані

Сторінки були складені, а потім взагалі нічого не було

Тож якщо в майбутньому мені знадобиться рятівник

Я пам’ятаю, що було написано на цій стіні

Що ми не їмо, доки твій батько за столом

Ми не п’ємо, поки диявол не перетвориться на порох

Жодного чоловіка, якого я зустрічав, ніколи не можна було покохати

Тож на твоєму місці я б трохи довіряв

Чи я чесна людина і правда?

Чи я взагалі був добрим до вас?

О, я так втомився грати в ці ігри

Ми просто бігали

Ті самі старі рядки, ті ж старі історії

Задихані потяги і зношена слава

Будинки горять, світи, які вмикаються самі

Тож ми не їмо, доки твій батько за столом

Ми не п’ємо, поки диявол не перетвориться на порох

Жодного чоловіка, якого я зустрічав, ніколи не можна було покохати

Тож якби я був ти моїм другом, я навчився б трохи довіряти