Ma Rue Slammée - Alibi Montana

Ma rue, c’est un honneur de la slammer

Si elle ne fut, quelles auraient été mes années?

De mon natal Haïti jusqu'à la Courneuve, 93, Seine Saint-Denis

Élevé à la musique funky et au rap de Public Enemy

Je me rappelle mon voisin possédait un microphone

Il collectionnait les disques de Johnny, Dalida, les Beatles et les Rolling

Stones

Entre les cours et l'école buissonnière devant une canette et un grec frites

J'écrivais mes premiers vers

Il est encore loin ce nom qu’on me donnerait, Alibi

J'étais un jeune tourmenté du prénom de Nickerson mais si

Mes sœurs et mes frères

Comment ne pas comprendre Inspiration Guerrière?

Le titre de mon album dont maintenant je suis si fier

Bien sûr, elle est là, elle est en moi cette colère

Mais en même temps, faire avancer les choses

C’est c’que j’aimerais faire de plus sincère

Un refrain, un petit refrain

Mais un grand pas pour les frangins

Toutes religions, toutes couleurs

Un album que je dédicace aux sœurs

Mon histoire est parfois commune

Ressemblant à tant d’jeunes d’ailleurs ou de ma commune

Faire fortune n’a jamais été le but premier

J’me rappelle, j’voulais savoir mixer comme DJ Premier

Entre deux trois magouilles sur les bancs du quartier

J’retournais en classe, voir ce prof, en paire de lunettes Cartier

On partira de la cité, on s’disait dans la cour de récré

Comme si la cité était une prison de laquelle il fallait s'évader

Fait pas l’malin, zerma tu l’as vu en film

Mais c’est pour de vrai que je te dirai «Haut les mains»!

A force de nous prendre pour des dégénérés

C’est peut-être pour ça qu'à tout moment ça peut dégénérer

Mais j’vous dirai quand même

Que la première matière, c’est nous-mêmes

A nous d’avoir la volonté de réussir, peu importe le domaine

La pauvreté et la paix ont du mal à coexister

A nous de faire comprendre jusqu’aux sommets les plus hauts

Qu’on a le droit d’exister

Un refrain, un petit refrain

Mais un grand pas pour les frangins

Toutes religions, toutes couleurs

Un album que je dédicace aux sœurs

Ma rue slammée

Victor Hugo en Air Force One, c’est chant-mé

T’as ma parole

Моя вулиця, це честь її грюкнути

Якби не вона, якими були б мої роки?

Від мого рідного Гаїті до Ла Курнев, 93, Сена Сен-Дені

Вихований на фанк-музиці та репу Public Enemy

Пам’ятаю, у сусіда був мікрофон

Він збирав платівки Джонні, Даліди, Бітлз і Ролінг

камені

Між класом і пропуском школи через банку та картоплю фрі

Я написав свої перші вірші

До того імені, яке мені дали, Алібі, ще далеко

Я був змученим дитиною на ім’я Нікерсон, але якщо

Мої сестри та мої брати

Як не зрозуміти Warrior Inspiration?

Назва мого альбому, якою я зараз так пишаюся

Звісно, ​​вона є, в мені ця злість

Але в той же час доводити справи до кінця

Це найщиріше, що я хотів би зробити

Приспів, маленький хор

Але великий крок для братів

Всі релігії, всі кольори

Альбом, який я присвячую сестрам

Моя історія інколи звичайна

Схожий на таку кількість молодих людей з інших місць чи з моєї комуни

Розбагатіти ніколи не було основною метою

Пам’ятаю, я хотів знати, як міксувати, як DJ Premier

Між двома трьома махінаціями на сусідських лавках

Я повертався до класу, щоб побачити цього вчителя в окулярах Cartier

Ми підемо з міста, сказали ми на дитячому майданчику

Ніби місто було в’язницею, з якої треба втекти

Не будь розумним, зерма, ти це бачив на фільмі

Але я справді скажу тобі «Руки вгору»!

Прийнявши нас за дегенератів

Можливо, тому в будь-який момент вона може виродитися

Але все одно скажу

Що перша справа – це ми самі

Від нас залежить бажання досягти успіху, незалежно від сфери діяльності

Бідність і мир борються за співіснування

Від нас залежить, щоб це зрозуміли до найвищих вершин

Що ми маємо право на існування

Приспів, маленький хор

Але великий крок для братів

Всі релігії, всі кольори

Альбом, який я присвячую сестрам

Моя забита вулиця

Віктор Гюго в Air Force One, це пісня-я

Ви маєте моє слово