Poisoned Well - Algos

A refuge from mental starvation

A moment of clarity vile

The rays of the sun

mock us cruelly

While its light has us down

on our knees

This comfort an illgotten garment

It wears down on us;

scorches skin;

A pariahs brand

The only haven we ever knew

calling us home

To a wellspring of warm suffering

And its smothering embrace

And its easy to tell, how to escape this hell

But in godless rays, it is easy to stay

Abysmal distractions,

We know how to feed, this consuming hunger that taints how we see.

The poison we choose to inhale

Our lust leaves us empty and pale.

Lost and found in

a maelstrom of nightmare

Merely tracing

my footsteps of old

That haunt me

on every new journey

For my past

has yet to unfold

And the poisons

I thought to have banished

Made me into

the fiend I abhor

The source of stagnation,

we sought to forget

Grew more vivid

than ever before

Wounds we tear open, for lives that are over

Yet sting through our skin.

A toxic confession, My poison obsession

This immoral question.

In lives where the choice is beyond our control.

Pass judgment on me, how am i meant to see.

Prolonging my suffering

As we drink from the fountain

The fever is what

Keeps me going

And a parts of me

worships its warmth

As I bask

in the torment of hardship

I endure and in weakness

grow strong

Is life not the sickness we wish to prevail

And death not the embrace we seek

Are my dreams corrupted or merely my will

The void is too barren, a future yet bleak

Drowning in chaos

As I’m gasping for air

Every breath

that I manage to take

Spells despair

I can’t see

where I’m going

though I know

whence I came

My mold has been cast

Before I was born

my form had been

chiseled in stone

Illusions of choice —

Desperation

At the apex of madness my visions grow weak

In a world of these stagnating tales of defeat

We grow tired of longing and failing to be

What we once were we’ll never know and never will be

Dont waste your tears for us, we have failed long ago

Our graves will stand for those that do not fear the Poisoned Well

Притулок від розумового голоду

Момент ясності мерзенний

Промені сонця

жорстоко знущаються з нас

Поки його світло пригнічує нас

на колінах

Це розрада незаконно забутого одягу

Це зношує нас;

обпікає шкіру;

Бренд ізгоїв

Єдиний притулок, який ми знали

дзвонить нам додому

До криниці теплого страдання

І його душущі обійми

І легко розповісти, як вирватися з цього пекла

Але в безбожних променях легко залишитися

Бездонне відволікання,

Ми знаємо, як годуватися, цей всепоглинаючий голод, який псує наше зір.

Отрута, яку ми вибираємо вдихати

Наша хіть залишає нас порожніми та блідими.

Загублено-знайдено в

вир кошмару

Просто трасування

мої сліди давнини

Це мене переслідує

у кожній новій подорожі

За моє минуле

ще має розгорнутися

І отрути

Я думав вигнати

Зробив мене

диявол, якого я ненавиджу

Джерело застою,

ми прагнули забути

Став яскравішим

ніж будь-коли раніше

Рани, які ми роздираємо, заради минулих життів

І все ж пронизує нашу шкіру.

Отруйне зізнання, моя одержимість отрутою

Це аморальне питання.

У життях, де вибір поза нашим контролем.

Винесіть суд про мене, як я маю бачити.

Продовження моїх страждань

Як ми п’ємо з фонтану

Лихоманка – це що

Тримає мене

І частина мене

обожнює його тепло

Як я гріюся

в муках труднощів

Я терплю і в слабкості

зміцніти

Хіба життя не та хвороба, над якою ми хочемо перемогти

І смерть не ті обійми, яких ми прагнемо

Мої мрії зіпсовані чи лише моя воля?

Порожнеча надто безплідна, майбутнє, але похмуре

Тонути в хаосі

Коли я хапаю повітря

Кожен подих

що мені вдається взяти

Заклинання відчаю

Я не бачу

куди я йду

хоча я знаю

звідки я прийшов

Мою форму відлито

Ще до того, як я народився

моя форма була

висічений у камені

Ілюзії вибору —

Відчай

На вершині божевілля мої бачення слабшають

У світі цих застійних історій поразок

Ми втомлюємося від туги та неспроможності бути

Ким ми були колись, ми ніколи не дізнаємося і ніколи не будемо

Не втрачайте на нас сліз, ми давно провалилися

Наші могили стоятимуть для тих, хто не боїться Отруєної криниці