Ступеньки -

Долго он взбирался по ступенькам,

Поднимаясь вверх под небеса.

Жил мечтой своей и только мельком

Слышал снизу чьи-то голоса.

Под ногами пели хрипло доски,

Вдохновляя на проклятый путь.

Как ему казалось очень просто

Через трудности перешагнуть.

Поднимаясь наверх, он испытывал риск,

Оглянувшись назад, опрокинуться вниз.

И не смея руки оторвать от перил,

Он в себе все другие желанья убил.

Почему же кажется порою,

Что не так был прожит этот путь.

Всё напрасно, с мутною душою

Невозможно ночью отдохнуть.

Обвиненья слышал он частенько.

«Эгоист, бессовестный подлец!»

Только он считал свои ступеньки,

До конца… и вот пришел конец.

Отлетела душа, ввысь движенье любя.

И спросил Бог тогда: «Что же есть у тебя?

Что принес ты с собой?»

Он в ответ промолчал,

Обернулся назад… и на Землю упал.

Довго він збирався по сходинками,

Піднімаючись під небеса.

Жив мрією своєю і тільки мельком

Чув знизу чиїсь голоси.

Під ногами співали хрипки дошки,

Надихаючи на проклятий шлях.

Як йому здавалося дуже просто

Через проблеми переступити.

Піднімаючись нагору, він відчував ризик,

Озирнувшись назад, перекинутися вниз.

І не смія руки відірвати від перил,

Він у собі всі інші бажання вбив.

Чому ж здається часом,

Що не так був прожитий цей шлях.

Все марно, з мутною душею

Неможливо вночі відпочити.

Звинувачення чув він часто.

«Егоїст, безсовісний негідник!»

Тільки він рахував свої сходинки,

До кінця... і ось прийшов кінець.

Відлетіла душа, вгору рух люблячи.

І спитав Бог тоді: «Що що є у тебе?

Що приніс ти з собою?»

Він відповідь промовчав,

Обернувся назад... і на Землю впав.