Осень -

Облетает с деревьев поздний лист пожелтевшей вуалью.

Выметает их осень стылым ветром как дворник метлой.

И звенит по утрам тонкий лед затвердевшею сталью.

Улетающим птицам кричу я: «Возьмите с собой!».

А когда снег пойдет, вместо желтой листвы — белый саван,

И не будет, как прежде, веселых цветистых кустов.

Все покроется льдом, даже эта притихшая гавань

Никого не согреет дыханье холодных ветров.

Все краски лета выбелит зима,

Их не заменит иней голубой.

Я улетел бы в дальние края,

Да только нету крыльев за спиной.

Остаются пусть те, кто от холода не околеет.

Остаются пусть те, кто в собачую шкуру залез.

После яркого солнца разве душу сильнее согреет

Ожидание жизни под сводом враждебных небес?

Все краски лета выбелит зима,

Их не заменит иней голубой.

Я улетел бы в дальние края,

Да только нету крыльев за спиной.

Облітає з дерев пізній лист пожовклої вуаллю.

Виметає їх осінь стилим вітром як двірник мітлою.

І дзвенить вранці тонкий лід затверділою сталлю.

Відлітаючим птахам кричу я: «Візьміть із собою!».

А коли сніг піде, замість жовтого листя — білий саван,

І не буде, як колись, веселих квітчастих кущів.

Все покриється льодом, навіть ця притихла гавань.

Нікого не зігріє подих холодних вітрів.

Всі фарби літа побілить зима,

Їх не замінить іній блакитний.

Я влетів би в далекі краї,

Та тільки нема крил за спиною.

Залишаються нехай ті, хто від холоду не здохне.

Залишаються нехай ті, хто в собачу шкуру заліз.

Після яскравого сонця хіба душу сильніше зігріє

Чекання життя під склепінням ворожих небес?

Всі фарби літа побілить зима,

Їх не замінить іній блакитний.

Я влетів би в далекі краї,

Та тільки нема крил за спиною.