Огонь -

Я не знаю, где таится стража.

Чую только, что она тут есть.

Пеплом развевается поклажа.

Только вот за что такая месть?

Зря, выходит, я порой кусался

В жизни прошлой, будто злобный пес.

Сдох ведь все равно.

Не оклемался.

Ничего сюда я не донес.

Неизбежен ход судьбы.

Лишнего не тронь!

К финишу я подошел, похоже.

Все сгорело, но зато божественный огонь

Сжег дотла и страх с печалью тоже.

Бесконечность мысли хладнокровна.

Нет ни ожиданий, ни погонь.

Ни за что не взяться, всё условно.

Существует лишь один огонь.

Во попал!

Теперь-то что?

Дальше продолжать?

Снова опускаться в мир придется?

Для чего сгорело всё?

Чтоб снова начинать?

Или, может, как-то обойдется?

Нет желанья повторять!

Не пойду я вниз!

Яростью себя подогревая,

Я войду в огонь и будет краток мой девиз:

«Пусть горит все, пламенем пылая!»

Я не знаю, де таїться варта.

Тільки чую, що вона тут є.

Попелом майорить поклажа.

Тільки от за що така помста?

Даремно, виходить, я часом кусався

У житті минулого, наче злобний пес.

Адже здох все одно.

Не оклемався.

Нічого сюди я не доніс.

Неминучий перебіг долі.

Зайвого не чіпай!

До фінішу я підійшов, схоже.

Все згоріло, але божественний вогонь

Спалив вщент і страх із печаллю теж.

Нескінченність думки холоднокровна.

Немає ні очікувань, ні погонь.

Нізащо не взятися, все умовно.

Існує лише один вогонь.

Во потрапив!

Тепер що?

Далі продовжувати?

Знову опускатися в світ доведеться?

Навіщо згоріло все?

Щоб знову починати?

Чи, може, якось обійдеться?

Нема бажання повторювати!

Не піду я вниз!

Лють себе підігріваючи,

Я увійду у вогонь і буде короткий мій девіз:

«Нехай горить усе, полум'ям палає!»