Корабль -

В далекий путь идет корабль.

В нелегкий, долгий путь.

А может быть, пришла пора

Ему передохнуть?

Прервать на время быстрый бег

И в гавани стоять,

Продлить чуть-чуть короткий век,

В покое сил набрать?

Нет.

Наш корабль стремится в бой.

На полных парусах

Он оставляет за кормой

Тревогу, боль и страх.

Идет неведомо куда,

Как полный идиот.

Умчится вдаль, и вот тогда,

Нам точно повезет.

Куда мы плывем, зачем мы живем,

При жизни никто не узнает.

Кругом лишь вода.

Так в чем же беда,

Отсутствие цели смущает?

Корабль, это люди, а мир — океан.

Божественна волн бесполезность.

Хозяин с небес улыбается Нам,

Вошедшим к нему в Неизвестность.

Взбесился ночью океан.

Шторм пересек наш путь.

Хотел свирепый ураган.

Корабль перевернуть.

Сумели вахту отстоять,

Хоть многих унесло.

Выходит, время умирать,

Для судна не пришло.

Мелькнуло что-то впереди…

Неужто, остров там?

А ну-ка, штурман, погляди!

Вот радость-то всем нам!

Но не судьба.

Утрачен пыл.

Усталый экипаж

Взвыл от досады.

Это был

Не остров, а мираж.

Куда мы плывем, зачем мы живем,

При жизни никто не узнает.

Кругом лишь вода.

Так в чем же беда,

Отсутствие цели смущает?

Корабль, это люди, а мир — океан.

Божественна волн бесполезность.

Хозяин с небес улыбается Нам,

Вошедшим к нему в Неизвестность.

У далеку дорогу йде корабель.

У нелегкий, довгий шлях.

А може, прийшла пора

Йому перепочити?

Перервати на час швидкий біг

І в гавані стояти,

Продовжити трохи короткий вік,

У спокій сил набрати?

Ні.

Наш корабель прагне в бій.

На повних вітрилах

Він залишає за кормою

Тривогу, біль і страх.

Іде невідомо куди,

Як повний ідіот.

Помчить у далечінь, і ось тоді,

Нам точно поталанить.

Куди ми пливемо, навіщо ми живемо,

За життя ніхто не дізнається.

Навколо лише вода.

Так в чому ж біда,

Відсутність мети бентежить?

Корабель, це люди, а світ — океан.

Божественна хвиля марність.

Господар з небес посміхається Нам,

Увійшли до него в Невідомість.

Розлютився вночі океан.

Шторм перетнув наш шлях.

Хотів лютий ураган.

Корабель перевернути.

Зуміли вахту відстояти,

Хоч багатьох забрало.

Виходить, час вмирати,

Для судна не прийшло.

Промайнуло щось попереду.

Невже острів там?

А ну-но, штурмане, подивись!

Ось радість усім нам!

Але не доля.

Втрачено запал.

Втомлений екіпаж

Зазвикла від досади.

Це був

Не острів, а міраж.

Куди ми пливемо, навіщо ми живемо,

За життя ніхто не дізнається.

Навколо лише вода.

Так в чому ж біда,

Відсутність мети бентежить?

Корабель, це люди, а світ — океан.

Божественна хвиля марність.

Господар з небес посміхається Нам,

Увійшли до него в Невідомість.