Клятва -

День стал словно год,

Словно век… такой же длинный.

Лень встать,.

Жизнь идет

Лабиринтом в ход старинный.

Просто лежать в плену

Сурмачном.

Нет желанья

Что-то менять.

Да ну…

Неохота быть в сознанье.

Трудно лишь засыпать,

Сон к другим и так приходит

Знак не могу принять

Совпаденья мимо водят.

Переход закрыт на ключик.

Тронешь дверь гудит сирена.

Только ждет поток могучий,

За уроком перемена.

Эй!

Стой!

Нету пути!

Пережди немного в коме.

Мир твой!

Рано идти

Без намека в тихом стоне.

Я тот Гиппократ,

Что придумал эту клятву.

Я мертвый солдат,

Приходящий в мир на жатву.

Где-то ждет пророк,

С нимбом — радужным сияньем.

Это мой урок —

Клятву сделать заклинаньем.

Места больше нет

В этом чужом вагоне.

Быстро пришел ответ,

На вопрос, который понял.

Радуга висит над речкой.

Сокол по небу летает.

Я всю жизнь лежу на печке.

Мой костер не прогорает.

Эй!

Стой!

Нету пути!

Пережди немного в коме.

Мир твой!

Рано идти

Без намека в тихом стоне.

День став ніби рік,

Немов вік… такий довгий.

Лінь встати,.

Життя йде

Лабіринтом у хід старовинний.

Просто лежати в полоні

Сурмачному.

Немає бажання

Щось міняти.

Та НУ…

Не хочеться бути в свідомості.

Важко лише засипати,

Сон до інших і так приходить

Знак не можу прийняти

Збіги повз водять.

Перехід закритий на ключ.

Торкнеш двері гуде сирена.

Тільки чекає потік могутній,

За уроком зміна.

Гей!

Стій!

Немає шляху!

Перечекай трохи в комі.

Мир твій!

Рано йти

Без натяку в тихому стогін.

Я той Гіппократ,

Що вигадав цю клятву.

Я мертвий солдат,

Хто приходить у мир на жнива.

Десь чекає пророк,

З німбом — райдужним сяйвом.

Це мій урок —

Клятву зробити заклинанням.

Місця більше немає

У цьому чужому вагоні.

Швидко надійшла відповідь,

На питання, яке зрозумів.

Веселка висить над річкою.

Сокіл по небу літає.

Я все життя лежу на печі.

Моє багаття не прогорає.

Гей!

Стій!

Немає шляху!

Перечекай трохи в комі.

Мир твій!

Рано йти

Без натяку в тихому стогін.