Van Gogh - Alex Beaupain

Je préférais l’orage et dès qu’il faisait beau

C'était comme une ombre au tableau

Je voyais un naufrage derrière chaque bateau

Je préférais l’hiver les couleurs de l'été

J’ai jamais pu les encadrer

J'étais le solitaire, le veuf l’inconsolé

Oui mais

Comme a dit le peintre à l’oreille coupée

Avant de s'éteindre, avant de sombrer

Mon amour, la tristesse durera toujours

J’aurai beau me teindre, porter son chapeau

Quand tu viens m'étreindre je n’y crois plus trop

Mon amour, la tristesse a passé son tour

J’aimais les natures mortes, j’aimais les clairs-obscures

Je peux plus les voir en peinture

Le diable les emporte ils ont quitté mes murs

???

saint Sébastien???

écorché

Je les ai rangés au musée

Je pensais que plus rien jamais n’arriverait

Oui mais

Comme a dit le peintre à l’oreille coupée

Avant de s'éteindre, avant de sombrer

Mon amour, la tristesse durera toujours

J’aurai beau me teindre, porter son chapeau

Quand tu viens m'étreindre je n’y crois plus trop

Mon amour, la tristesse a passé son tour

La tristesse durera toujours

La tristesse durera toujours

ça me frappait beaucoup cette phrase parce que je me disais mais…

ben j’croyais que… c'était triste d'être un type comme Van Gogh.

Alors que je crois qu’il a voulu dire que c’est les autres qui sont tristes.

C’est vous qui êtes tristes.

Tout ce que vous faites c’est triste.

Comme a dit le peintre à l’oreille coupée

Avant de s'éteindre, avant de sombrer

Mon amour, la tristesse durera toujours

J’aurai beau me teindre, porter son chapeau

Quand tu viens m'étreindre je n’y crois plus trop

Mon amour, la tristesse a passé son tour

Mon amour, la tristesse durera toujours

Mon amour, la tristesse a passé son tour

Я вважав за краще грозу і як тільки була гарна погода

Це було як тінь на дошці

Я бачив корабельну аварію за кожним човном

Я віддав перевагу зимі кольорам літа

Я ніколи не міг їх поставити

Я був самотнім, невтішним вдівцем

Так, але

Як сказав художник з відрізаним вухом

Перед тим, як він зів’яне, перш ніж потоне

Моя любов, смуток триватиме вічно

Я міг пофарбуватися, носити його капелюх

Коли ти приходиш мене обіймати, я вже не вірю

Моя любов, смуток пройшов свою чергу

Мені подобалися натюрморти, подобалися світлотіні

Я більше не бачу їх у фарбі

Диявол візьми їх, вони залишили мої стіни

???

Святий Себастьян???

здертий

Я поклав їх у музей

Я думав, що більше ніколи нічого не повториться

Так, але

Як сказав художник з відрізаним вухом

Перед тим, як він зів’яне, перш ніж потоне

Моя любов, смуток триватиме вічно

Я міг пофарбуватися, носити його капелюх

Коли ти приходиш мене обіймати, я вже не вірю

Моя любов, смуток пройшов свою чергу

Смуток триватиме завжди

Смуток триватиме завжди

Мене дуже вразило це речення, тому що я подумав, але...

ну я подумав... було сумно бути таким хлопцем, як Ван Гог.

Хоча я вважаю, що він мав на увазі, що це інші люди, які сумні.

Ви ті, хто сумний.

Все, що ти робиш, сумно.

Як сказав художник з відрізаним вухом

Перед тим, як він зів’яне, перш ніж потоне

Моя любов, смуток триватиме вічно

Я міг пофарбуватися, носити його капелюх

Коли ти приходиш мене обіймати, я вже не вірю

Моя любов, смуток пройшов свою чергу

Моя любов, смуток триватиме вічно

Моя любов, смуток пройшов свою чергу