Белая вьюга - Алена Иванцова

рустно, а ты теперь не жалуйся,

Холодно — так огнём побалуйся.

Если любовь была не радостна,

Ты уходи, иди, пожалуйста.

Если рассвет за ночкой прячется,

Если душа от скуки плачется,

Значит, любовь была неверной,

Верно говорят.

А нас кружила белая-белая вьюга,

А нам дарила вьюга на время друг друга,

А нас кружила вьюга, с собою кружила,

Но видно всё спешила, куда-то спешила.

А нас кружила белая-белая вьюга,

А нам дарила вьюга на время друг друга,

А нас кружила вьюга, с собою кружила,

Но видно всё спешила, куда-то спешила.

Кажется, что когда встречаются

Не расстаются, не прощаются.

Кажется, что на веки вечные

Время даётся нам беспечное.

Вьюга кружила нас и верила,

Что нам любви сполна отмерила

И уходя, закрыла двери

Молча за собой.

А нас кружила белая-белая вьюга,

А нам дарила вьюга на время друг друга,

А нас кружила вьюга, с собою кружила,

Но видно всё спешила, куда-то спешила.

А нас кружила белая-белая вьюга,

А нам дарила вьюга на время друг друга,

А нас кружила вьюга, с собою кружила,

Но видно всё спешила, куда-то спешила.

А нас кружила белая-белая вьюга,

А нам дарила вьюга на время друг друга,

А нас кружила вьюга, с собою кружила,

Но видно всё спешила, куда-то спешила.

А нас кружила белая-белая вьюга,

А нам дарила вьюга на время друг друга,

А нас кружила вьюга, с собою кружила,

Но видно всё спешила, куда-то спешила.

рустно, а ти тепер не скарж,

Холодно — так вогнем побалуйся.

Якщо кохання було не радісне,

Ти йди, йди, будь ласка.

Якщо світанок за нічкою ховається,

Якщо душа від нудьги плачеться,

Значить, любов була невірною,

Правильно кажуть.

А нас кружляла біла-біла завірюха,

А нам дарувала завірюха на час один одного,

А нас кружляла завірюха, з собою кружляла,

Але видно все поспішала, кудись поспішала.

А нас кружляла біла-біла завірюха,

А нам дарувала завірюха на час один одного,

А нас кружляла завірюха, з собою кружляла,

Але видно все поспішала, кудись поспішала.

Здається, що колись зустрічаються

Не розлучаються, не прощаються.

Здається, що на віки вічні

Час дається нам безтурботний.

Завірюха кружляла нас і вірила,

Що нам кохання сповна відміряло

І, йдучи, зачинила двері

Мовчки за собою.

А нас кружляла біла-біла завірюха,

А нам дарувала завірюха на час один одного,

А нас кружляла завірюха, з собою кружляла,

Але видно все поспішала, кудись поспішала.

А нас кружляла біла-біла завірюха,

А нам дарувала завірюха на час один одного,

А нас кружляла завірюха, з собою кружляла,

Але видно все поспішала, кудись поспішала.

А нас кружляла біла-біла завірюха,

А нам дарувала завірюха на час один одного,

А нас кружляла завірюха, з собою кружляла,

Але видно все поспішала, кудись поспішала.

А нас кружляла біла-біла завірюха,

А нам дарувала завірюха на час один одного,

А нас кружляла завірюха, з собою кружляла,

Але видно все поспішала, кудись поспішала.