Санька - Алексей Стёпин

Я с Санькой рос в одном дворе,

С ним выпивал, тонул, горел,

Он — человек, каких не знала жизнь моя,

Он всем в округе помогал,

И отдавал, а не стяжал,

И жил, в натуре, для людей, не то, что я.

Была одна у Саньки страсть,

За эту страсть да хоть пропасть —

Он голубей растил, безумно их любя.

Птиц не покормит — сам не ест,

И даже всех своих невест

Водил сначала на свиданье к голубям.

А рядом зона номер два,

Бывало, позовёт братва —

Эй, Санька, слышь, спаси, братуха, жмёт тоска,

Пусти над зоной сизарей,

На сердце станет веселей,

И воля будет на мгновение близка.

И пацанам через забор

Бросал он чай и «Беломор»,

А сердцу доброму награда не нужна.

Он никому не мог мешать,

Его широкая душа

Светила всем — от алкаша до пацана.

Санька, ты был мне лучший корешок,

Санька, печаль накрыла, слышь, Санёк,

Санька, с небес ты выгляни скорей,

Увидишь, как в родном дворе

Я запущу тебе на радость сизарей.

Но сбёг из зоны педофил,

Сидеть чмырём не стало сил —

На чердаке затих, затравленный и злой,

Санёк ему — да хоть убей,

Не трогай только голубей,

Я принесу тебе и жрачку, и бухло.

Но на измене беглый был,

На нож он Саньку посадил —

Такую жизнь, святую жизнь посмел отнять.

Когда паскуду вёл конвой,

Он пожалел, что он живой —

Да жаль не дали до конца его порвать.

Я в это времечко сидел,

Вернулся — чуть не поседел

И, как шальной, водяру пил четыре дня,

Всё пил и верил, что вот-вот

Дверь заскрипит, и друг войдёт,

Пока не торкнуло на кладбище меня.

А с той поры прошло лет пять,

Я бросил пить и воровать,

Женился по любви на Санькиной сестре.

И, как Санёк, через забор

Бросаю чай и «Беломор»,

И вот завёл себе красивых сизарей.

Санька, ты был мне лучший корешок,

Санька, печаль накрыла, слышь, Санёк,

Санька, с небес ты выгляни скорей,

Увидишь, как в родном дворе

Я запущу тебе на радость сизарей.

Я з Санькою ріс в одному дворі,

З ним випивав, тонув, горів,

Він - людина, яких не знала життя моє,

Він всім в¦окрузі допомагав,

І віддавав, а не стяжав,

І жил, в натурі, для людей, не те, що я.

Була одна у Саньки пристрасть,

За цю пристрасть та хоч прірва —

Він голубів ростив, шалено їх люблячи.

Птахів не годує — сам не їсть,

І навіть усіх своїх наречених

Водив спочатку на побачення до голубів.

А рядом зона номер два,

Бувало, покличе братва

Гей, Санько, чуєш, спаси, братуха, тисне туга,

Пусти над зоною сизарів,

На серце стане веселіше,

І воля буде на мить близька.

І пацанам через паркан

Бросал він чай та «Біломор»,

А серцю доброму нагорода не потрібна.

Він нікому не міг заважати,

Його широка душа

Світила всім — від алкаша до пацана.

Санько, ти був мені найкращий корінець,

Санько, смуток накрила, чуєш, Санек,

Санько, з небес ти виглянь швидше,

Побачиш, як у рідному дворі

Я запущу тобі на радість сизарів.

Але втік із зони педофіл,

Сидіти чмирем не стало сил—

На горищі затих, зацькований і злий,

Санек йому - так - хоч убий,

Не чіпай тільки голубів,

Я принесу тобі і жарку, і бухло.

Але на зраді втікач був,

На ніж він Саньку посадив —

Таке життя, святе життя наважився забрати.

Коли паскуду вів конвой,

Він пошкодував, що він живий

Так жалю не дали до кінця його порвати.

Я в це час сидів,

Повернувся— мало не посивів

І, як шалений, водяру пив чотири дні,

Все пив і вірив, що ось-ось

Двері заскриплять, і друг увійде,

Поки не торкнуло на цвинтарі мене.

А з тієї пори минуло років п'ять,

Я кинув пити і крати,

Одружився з любові на Саньчиній сестрі.

І, як Санек, через паркан

Кидаю чай і «Біломор»,

І ось завів собі гарних сизарів.

Санько, ти був мені найкращий корінець,

Санько, смуток накрила, чуєш, Санек,

Санько, з небес ти виглянь швидше,

Побачиш, як у рідному дворі

Я запущу тобі на радість сизарів.