Журчат Ручьи - Александр Олешко

По бульвару мрачно шел прохожий,

Птицы пели трели про апрель.

Нес прохожий толстый, чернокожий,

Многоуважаемый портфель.

Шел мужчина чинно и солидно,

Презирая птичий перезвон,

По лицу мужчины было видно,

Что весну не одобряет он.

Что вся эта весна ни к чему,

Что, песня не нужна никому,

Что вешняя вода — ерунда,

Да, да, ерунда!

Журчат ручьи,

Слепят лучи,

И тает лед и сердце тает,

И даже пень

В апрельский день

Березкой снова стать мечтает.

Веселый шмель гудит весеннюю тревогу,

Кричат задорные веселые скворцы,

Кричат скворцы во все концы:

«Весна идет!

Весне дорогу!»

Все вокруг волшебно и чудесно,

Но прохожий злится и ворчит.

Вот ручей журчит и неизвестно,

Для чего и почему журчит.

Налетел и пробежал по луже

Мелкой рябью ветер озорник,

А ворчун надвинул кепку туже

И сердито поднял воротник.

Ему весна ни к чему,

И песня не нужна никому.

И внешняя вода — ерунда

Но, но… Все равно —

Кричат скворцы во все концы:

«Весна идет!

Весне дорогу!»

Бульваром похмуро йшов перехожий,

Птахи співали трелі про квітень.

Нес перехожий товстий, чорношкірий,

Шановний портфель.

Ішов чоловік поважно і солідно,

Зневажаючи пташиний передзвон,

По лиці чоловіка було видно,

Що весну не схвалює він.

Що вся ця весна ні до чого,

Що, пісня не потрібна нікому,

Що весняна вода — дурниця,

Так, так, дурниця!

Журчать струмки,

Сліплять промені,

І тане лід і серце тане,

І навіть пень

У квітневий день

Берізкою знову стати мріє.

Веселий джміль гуде весняну тривогу,

Кричать задерикуваті веселі шпаки,

Кричать шпаки у всі кінці:

"Весна йде!

Весні дорогу!»

Все навколо чарівно і чудово,

Але перехожий злиться і бурчить.

От струмок дзюрчить і невідомо,

Для чого і чому дзюрчить.

Налетів і пробіг по калюжі

Дрібною брижами вітер бешкетник,

А буркун насунув кепку тугіше

І сердито підняв комір.

Йому весна ні до чого,

І пісня не потрібна нікому.

І зовнішня вода — нісенітниця

Але, але… Все одно —

Кричать шпаки у всі кінці:

"Весна йде!

Весні дорогу!»